Сільською зимовою дорогою сунеться віз, запряжений двома кошлатими кіньми. У кузові їдуть кілька розовощоких молодиць, жваво розмовляють. Це мар’янівські безробітні повертаються з громадських робіт. Цього разу вони допомагали інваліду Миколі Івановичу Дуці, який живе зі старою матір'ю, - чистили двір від снігу, підмітали, виконували іншу домашню роботу.
Статус безробітного вже нікого не лякає в українському селі. Навпаки, допомога по безробіттю, особливо взимку, допомагає протриматися до кращих часів не одній родині.
- Нічого, - говорить Мар’янівський сільський голова Ірина Мужило, наймолодший сільський керівник у Ширяївському районі, - незабаром настане весна, а за нею – літо. Посіють соняшник, інші просапні культури. От і буде робота і для наших селян.
Ірина Сергіївна – оптиміст за вдачею і, як всі молоді, сподівається на краще життя у майбутньому, повторюючи, як заклинання: надія вмирає останньою...
- Якби ви знали, з яким нетерпінням я чекала закінчення минулого, з усіх сторін нещасливого року, - говорить вона. – Посуха, неврожай зернових сплутали нам всі карти. Дуже сподіваюся, що 2004 рік стане переломним, якщо, знов-таки, погода не підведе...
Тривоги сільського голови цілком зрозумілі. Адже джерела поповнення місцевого бюджету не такі вже й великі – прибутковий податок та орендна плата за землю. Торік вони виявилися мізерними, і сільський бюджет недоодержав близько 10 тисяч гривень. А це, за місцевими мірками, солідна сума. І деякі із соціальних програм не було виконано.
На 2004 рік депутати сільської ради затвердили бюджет у розмірі 74 тисячі гривень з надією на його виконання. Близько 5 тисяч з них будуть сконцентровані на спеціальному рахунку і будуть спрямовані на благоустрій села, зокрема, на ремонт доріг.
Якщо співставити ці суми з нинішніми цінами, зокрема на енергоносії, то неважко здогадатися, що ні про який серйозний розвиток села мови бути не може.
- По суті справи, левова частка коштів іде на заробітну плату, - продовжує І. Мужило. – І село живе за рахунок заділу наших попередників, які побудували середню школу, Будинок культури, фельдшерсько-акушерський пункт, дитячий садок і стадіон.
Крім того, у Мар’янівці функціонують поштове відділення, бібліотека, магазини, є олійня та млин, а також сільська пекарня. Але через відсутність сировини і перша, і друга, і третя в даний час не працюють. Хлібобулочні вироби, наприклад, доводиться завозити з Ананьєва.
Загалом, даної інфраструктури для села з населенням у 1327 чоловік, цілком достатньо. Добре, що великі сільгосппідприємства, зокрема, агрофірма ТОВ “Мар’янівське” надають сільській раді посильну спонсорську допомогу.
Але коштів на все не вистачає. Заглянули до Будинку культури – у величезному залі і в кабінетах не тепліше, ніж на вулиці. Та й звідки сільській раді взяти грошей на вугілля, щоб обігріти таку споруду? Лише директор Будинку культури Віра Анатоліївна Драган і молодий художній керівник Юлія Щавинська непохитно тримають удар зимових холодів .
І проводять культурно-масову роботу, пишуть сценарії, готують програми для драматичного й естрадного гуртків, танцювальних ансамблів старшої і молодшої груп. До подвижників сільської культури потяглися люди. І не тільки школярі, молодь, але і дорослі мар’янівці: водій Валерій Шеврук, викладач німецької мови місцевої школи Сергій Шпат, студентка Наталя Сидір та інші.
- Коли йдуть репетиції, люди, захоплені творчістю, і не помічають, що на сцені холодно, - говорить, щулячись, Юлія Щавинська.
Така ж атмосфера оптимізму панує й у клубі села Суха Журовка, що територіально входить під “юрисдикцію” Мар’янівської сільської ради. До речі, завідувачкою клубу тут працює за сумісництвом доярка і депутат місцевої ради Галина Мартинюк. Воістину мистецтво – велика сила!
І ще, що вселяє надію в душу сільського голови Ірини Мужило, – це народжуваність, яка поступово зростає. На сьогоднішній день у Мар’янівській сільській раді нараховується 16 дітей до одного року. Чергова дитина – дівчинка Даринка народилася буквально за кілька днів до мого приїзду в село.
Щастя їм усім і удачі!
- Ви приїздіть до нас влітку, - сказала на прощання Ірина Сергіївна. – І ви не впізнаєте ні нашого села, ні наших людей...
…А у сільській раді триває щоденна, необхідна робота: переоформлення договорів на оренду землі, оформлення субсидій, видача всіляких довідок, прийом відвідувачів. І якщо не всім є можливість допомогти матеріально, то добре слово знайдеться для кожного.
Така вона посада сільського голови.
