Ось уже кілька років триває конфлікт між адміністрацією відкритого акціонерного товариства «Електронмаш» і найбільшим його акціонером – ВАТ «ЗОНТ». І якщо спочатку здавалося, що це не більше, ніж непорозуміння, що сторони ось-ось сядуть за круглий стіл переговорів заради спільних інтересів, то тепер очевидно: конфліктуючі сторони до компромісу абсолютно не готові.
Обстоюючи свою правоту, вони неодноразово висували судові позови, зверталися до засобів масової інформації і навіть до голови облдержадміністрації. Прийшли листи і до “Одеських вістей”. В одному з них повідомлялося, що колектив ВАТ “Електронмаш” останнім часом досяг відчутних виробничих успіхів, але “нормального життя на підприємстві немає”, оскільки ВАТ “ЗОНТ” чинить дії, спрямовані на те, щоб “заволодіти підприємством і здійснити розпродаж його основних фондів”. Під листом стоять підписи понад ста чоловік. Щоправда, конкретних фактів, які б підтверджували зловмисність “ЗОНТа” у листі немає.
У свою чергу, друга сторона надала редакції пакет документів, з яких випливає, що небезпеку для «Електронмашу» становлять не дії ВАТ “ЗОНТ”, а, навпаки, поведінка власного керівництва, не здатного організувати ефективне виробництво і підтримує існування компанії за рахунок здачі в оренду приміщень і розпродажу майна. Але і тут переконливих підтверджень сказаному не виявилося.
РІЗНІ ДОЛІ
У радянські часи завод “Електронмаш” був одним із успішних одеських підприємств, на якому працювали дві тисячі чоловік. На жаль, з розвалом Союзу і відкриттям кордонів продукція заводу стала неконкурентоздатною. Спочатку здавалося, що такому підприємству, як “Електронмаш”, з його сучасною виробничою базою і висококваліфікованим персоналом, перейти на випуск іншої, запитаної ринком продукції, буде не так вже й складно. На жаль, реальність виявилася іншою.
У 1993 році завод акціонувався, став в області одним з “піонерів приватизації”. А через два роки впровадили ще одну модну новинку – реструктуризацію. На базі заводу створили півдюжини дочірніх підприємств, що, за задумом реформаторів, мало спонукати підрозділи, які отримали більшу самостійність, шукати нові замовлення. Але якось не вийшло. За що не бралися електронмашівці, ніщо не приносило комерційного успіху. Коли у 1999 році на посаду першого керівника компанії було обрано Олега Крижанського, він отримав важкий спадок: порожній портфель замовлень, великі борги і безліч орендаторів, відносини з якими залишали бажати кращого.
Проте новий керівник був налаштований оптимістично та обіцяв, посилаючись на все ще значний потенціал підприємства, вивести його на світлий шлях процвітання. Відвідавши нещодавно завод, автор впевнився, що говорити про процвітання ще передчасно, але певні набутки очевидні. У кожному разі, як говорить сам Крижанський, йому буде не соромно дивитися в очі акціонерам:
- Коли я був обраний головою правління, компанія мала півтора мільйона гривень боргів, у тому числі із зарплатні. До сьогодні ми повністю погасили заборгованості і зберегли всі основні фонди, включаючи інструментальне виробництво, яке, за оцінками фахівців, є одним з кращих в області. Всі наші підрозділи завантажені замовленнями і працюють прибутково, а працівники двічі на місяць отримують зарплатню. Повністю виконуються положення колективного договору, включаючи надання матеріальної допомоги. Зараз ми ведемо переговори з потенційним інвестором, який готовий вкласти солідні кошти у створення нового перспективного виробництва...
Радикальні зміни відбулися і в акціонерному товаристві “ЗОНТ”. Власне, від колишнього підприємства залишилися лише назва та будинок. Але якщо раніше слово “зонт” у назві означало виріб легкої промисловості, на випуску якого спеціалізувалося підприємство у радянські часи і яке не витримало конкуренції з китайським, то тепер слово “зонт” стало абревіатурою і розшифровується так: завод обладнання наукомістких технологій. Підприємці, які купили компанію, розгорнули на її базі виробництво сучасних машин для термічного різання сталі, які користуються чималим попитом. Свого часу цією продукцією прославився одеський “Кисеньмаш”, і нинішній керівник ВАТ “ЗОНТ” Володимир Копитько багато років опановував виробництво газорізальної техніки саме там. Покинувши “Кисеньмаш” і зайнявшись підприємництвом, Копитько з командою спочатку займалися ремонтом цієї техніки, а потім організували випуск власних машин, та таких, що замовники за ними стоять у черзі. При цьому 80 відсотків продукції йде на експорт.
Як же могли перетнутися інтереси цих двох таких різних компаній? Пояснення просте: розташовані вони по-сусідству, і група колишніх працівників “Електронмашу” нині працює на “ЗОНТі”. Вони-то й розповіли керівникам “ЗОНТа” про чималий потенціал “Електронмашу”. Мабуть, розповіді справили досить сильне враження, оскільки керівники “ЗОНТа” у короткі терміни за допомогою брокерської фірми придбали 30 відсотків акцій “Електронмашу”. Володіючи таким істотним пакетом, “ЗОНТ , за словами керівників компанії, мав намір залучити сусіда до реалізації своїх програм, зокрема, розмістити там виробництво комплектуючих для газорізальних машин. Але цим планам рішуче зчинив спротив голова правління “Електронмашу”.
СУТЬ СПРАВИ
Зазначимо відразу, що акції відкритих акціонерних товариств цілком вільно продаються і купуються на фондових ринках, отже у діях ВАТ “ЗОНТ” не було нічого незаконного.
- Так, - погоджується О. Крижанський, - само по собі придбання акцій – справа звичайна, але ось супутні цьому обставини нам рішуче не сподобалися...
Справді, обставини ці інакше, ніж дивними, назвати важко. Оскільки у той час акціями компанії володіли понад 2000 чоловік, і ні в кого не було великих пакетів, придбання майже тридцяти відсотків акцій у короткі терміни , як це зробила брокерська фірма за завданням “ЗОНТа”, уявлялося нереальним. Однак це сталося, у зв’язку з чим у деяких електронмашівців виникла підозра, що одна із співробітниць, до речі, член правління, передала дані реєстру акціонерів (інформація суто конфіденційна) брокерській фірмі. І хоча співробітниця звинувачення відкидала, при черговому скороченні штатів її звільнили. Нині вона працює у ВАТ “ЗОНТ”, що, на думку електронмашівців, можна розглядати як непряме підтвердження її вини.
Не зовсім зрозуміла членам правління “Електронмашу” і мета приходу “ЗОНТа” на їхнє підприємство.
- Я готовий співпрацювати з ким завгодно, аби це принесло користь компанії, - говорить О. Крижанський, - але де їхня програма? Хай вони її обнародують, щоб наш колектив, всі акціонери змогли її вивчити, проаналізувати наслідки. Якщо ж їхня мета полягає у тому, щоб отримати можливість розпоряджатися майновим комплексом “Електронмашу” і розпродати його, як вони це вже зробили з одним зовсім непоганим одеським заводом, то ми, звичайно, проти...
Тим часом юристи “Електронмашу” помітили у діях “ЗОНТа” щодо придбання акцій їхньої компанії порушення чинного законодавства і звернулися з позовом до суду, а правління ухвалило рішення відкласти проведення загальних зборів. Так почався конфлікт, який втягнув у свою орбіту сотні людей, призвів до значних втрат часу та коштів і який, як це нерідко буває, нікому не приніс ані реальних благ, ані морального задоволення. Як і справжня війна, конфлікт був насичений складними маневрами, несподіваними ударами, пропагандистськими наскоками.
(Далі буде.)
