Одинадцятий рік діє Закон України “Про фермерське (селянське) господарство”. Цього часу достатньо, щоб робити висновок про ефективність нової форми використання землі. Так виправдало себе фермерство чи виявилося слабкою ланкою агропромислового комплексу? Про це мова йде в бесіді кореспондента “Одеських вістей” з начальником Березівського райсільгоспуправління О.А. БОГОМІЛОМ.

- Олегу Анатолійовичу, як ви вважаєте, фермерські господарства стали надійною ланкою сільськогосподарського виробництва?

- Дивлячись які. В районі 256 таких господарств. У них в обробітку знаходиться 15100 гектарів землі або 13,4 відсотка від усієї ріллі. Та одні розпоряджаються мінімумом – п’ятьма гектарами, а інші – дають лад сотням, а то й тисячам гектарів. І треба зауважити, що, як правило, у великих господарствах більше порядку, вища економічна ефективність виробництва. Так, наприклад, у господарстві “Імпульс”, яким керує Володимир Бондарець – 2400 гектарів землі, в господарстві “Непомнящий” – 2160. Це середні за розміром сільгосппідприємства, котрі мають повний набір машин для виконання технологічних вимог при вирощуванні різних культур, мають ремонтну базу. Отже, одержують і більш високі врожаї, значні доходи від реалізації продукції.

- І обходяться своїми коштами?

- Ні, саме більш благополучні господарства і беруть кредити, бо в них є можливість розрахуватися. Загальна сума кредитів щороку складає близько мільйона гривень, але беруть їх 4–5 фермерів. Вони й застосовують сучасні технології. А в більшості самостійних господарів немає грошей, щоб вести виробництво згідно з науковими рекомендаціями. Наведу кілька прикладів. Під урожай 2003 року фермери засіяли пшеницею 13 відсотків від районного показника, кукурудзою на зерно – 9,5 відсотка. А разом з тим соняшником – аж 19,2 відсотка або 27,2 відсотка фермерської землі. Спеціалісти знають, що при всій повазі до соняшника, необхідно займати ним не більше 10 відсотків ріллі. Якщо ж перевищувати цю норму, то земля втратить родючість.

Багаторічними травами фермери засіяли торік 0,2 відсотка ріллі, однорічними – 0,9, кукурудзою на силос – 1,4. Про яку науково обгрунтовану сівозміну може йти мова при такому нехтуванні кормовими культурами?

- Мабуть, в даному разі керуються не розрахунками, а сподіваннями, що буде сприятливою погода, і вдасться одержати більш-менш задовільний урожай?

- Та в тому-то й суть, що надія на щасливий випадок – це дорога до бідності. Якщо в господарствах “Імпульс”, “Сатурн”, “Сім’я”, “Хлібороб”, “Непомнящий” навіть у минулому складному році зібрали зернових 15–25 центнерів з гектара, то в деяких інших намолотили ярого ячменю по 2 центнери, проса – по 4 центнери. Звідки ж при такому врожаї брати гроші на розвиток господарства?

- Ви сказали, що фермери дуже мало сіють кормових культур. Очевидно, корми їм не потрібні.

- Так, і це ще одне слабке місце їх господарювання. Тваринництвом займаються в фермерських господарствах “Непомнющий”, “Імпульс”, “Овчаренка” і ще у кількох – в межах десятка. А інші не бажають мати зайвого клопоту. Хоча відомо, що ферма допомагає вирішити проблему використання зерна, соковитих і грубих кормів, дає добрива, створює робочі місця, та, насамперед, забезпечує грошові надходження, рівномірно протягом року. Зараз держава встановила дотації на тваринницьку продукцію. В нашому районі є 2 племзаводи і 2 племрепродуктори. Тому бажаючим створити міні-ферми не треба навіть далеко їхати по молодняк. Досвідчені спеціалісти з племінної справи завжди можуть дати консультації. Було б тільки бажання взятись за розвиток цієї галузі. А втім, не помітно ініціативи, наполегливості деяких фермерів взагалі вести господарство. Вони не збирали урожай торік, не посіяли озимину під урожай нинішнього року.

- А причини?

- Причині різні. В першу чергу – відсутність коштів. Викликає тривогу матеріально-технічне забезпечення фермерських господарств. За статистичною звітністю, в них налічується 71 трактор, 17 зернозбиральних та два кормозбиральних і один бурякозбиральний комбайни, 48 сівалок, 18 плугів, 24 культиватори. 80 відсотків техніки, яка знаходиться в користуванні фермерських господарств, відпрацювала понад 10 років. Не можна сказати, що машинний парк взагалі не відновлюється. Так ФГ “Іванишин” придбало у минулому році 2 трактори, “Сатурн” – два комбайни “Дон-1500” і трактор, “Шепотинник” – трактор та іншу техніку. Але це окремі приклади на фоні низької енергоозброєності землеробів.

- Який же вихід?

- Останнім часом для підтримки сільгоспвиробників на державному рівні впроваджено різні варіанти та механізми для того, щоб техніка стала більш доступною. Це, зокрема, фінансовий лізинг, здешевлення на 30 відсотків вітчизняної техніки. Та разом з тим фермерам треба більш узгоджено діяти у використанні технічних можливостей. На жаль, одним не вистачає досвіду, іншим - бажання поєднувати зусилля, звертатися по допомогу до колег, а також до спеціалістів районного управління сільського господарства і продовольства. В управлінні не дадуть техніки та пального, але порекомендують, як краще розпорядитись землею, продукцією, з чого починати створення міні-ферми. Візьмемо будь-яке фермерське господарство, котре працює успішно, і побачимо, що тут уміють берегти кожну гривню. Адже зараз нічого чекати, що держава виділить якісь особливі дотації фермерам. Якщо на першому етапі був досить-таки потужний фонд підтримки фермерських господарств, то зараз усі сільгоспвиробники поставлені в рівні умови. Виживає, зміцнює економіку той, хто запроваджує передові технології, або, як кажуть, вміє робити гроші. Споживачам немає різниці, хто виробив продукцію. Його цікавить ціна і якість. Тому і в мене як керівника аграрного сектору, і у всіх спеціалістів управління однакове ставлення до господарів, незалежно від форми власності і структури господарювання. Ми завжди готові допомогти тим, хто бажає досягти успіху.