Звичайно, доля кожної людини неповторна. І біографію кожен має свою, бо живе власним життям. Біографія моєї співрозмовниці теж неповторна – тим, що всі події минулого, сьогодення та майбуття пов’язані в неї з музикою, і іншого життя вона не уявляє. Шляхи музикантів схожі: перші уроки музики, музична школа, консерваторія. А далі?
Моя співрозмовниця – Тамара Олександрівна НЕСТЕРОВСЬКА-БЛИЗНЮК, викладач Одеської школи ім. Столярського і ведуча програм класичної музики на радіостанції «Гармонія світу». Вона ігнорувала привід для зустрічі – ювілейний день народження, категорично відмовившись говорити про себе: «Розмовляймо про музику».
Розмовляймо про музику. Звичайно, я ставив Тамарі Олександрівні якісь запитання. Ви уявляєте аудиторію своїх слухачів? Яке майбутнє має симфонічна музика в новому столітті? А якщо поставити пам’ятник Музиці? Але вся бесіда наша перетворилася на суцільний, натхненний і надзвичайно цікавий монолог. Про музику.
ПРО МУЗИКУ. Одеську консерваторію закінчила за класом фортепіано та відділенням музикознавства, як зараз на Заході кажуть – музикології, тобто науки про музику. У школі Столярського викладаю музично-теоретичні дисципліни – історію музики, гармонію, музичну літературу. Це мій основний вид діяльності. Я і в газетах друкувала матеріали, що популяризують симфонічну музику, критичні статті, рецензії. А сім років тому моя подруга, відома в Одесі піаністка Наталя Бузанова, одна із співзасновників нової FM-радіостанції, привела мене на “Гармонію світу”. Пам’ятаю, від самої назви радіостанції я зазнала тихого шоку радості. І другу долю мою було вирішено одразу й рішуче – відтоді я дуже охоче веду програми “Час класичної музики”. Розповідаю в різних жанрах про музику, про композиторів, музикантів усіх часів.
Кажуть, в Україні схожої радіостанції немає. А “Гармонія світу” намагається зберегти той культурний простір минулого для справжнього цивілізованого суспільства, яким хоче стати Україна. На Заході, між іншим, передачі про симфонічну музику є. Ми знаємо про Францію, Німеччину, Австрію. А наш гендиректор Ірина Литовченко, коли була в Америці, слухала такі цілодобові передачі, вірте чи ні, у Техасі, в Далласі. Є вони на радіо й у Вашингтоні, Нью-Йорку. Недаремно час від часу виникає мода на музику минулого. Так, була течія “назад до Баха”. А сьогоднішню виявилася близькою музика бароко – Вівальді, інструментальний Гендель, вони збігаються з сучасним ритмом життя.
ЩЕ ПРО МУЗИКУ. З 18 годин ефіру “Гармонії світу” – три години мої. Щодня з 11-ї до 12-ї триває програма нон-стоп. Це бадьорі, енергійні жанри класичної музики з невеликими коментарями. Вона допомагає слухачеві увійти в буденні труди та клопоти без напруги. Цьому стану допомагають, наприклад, Вівальді, інструментальний Бах, балетна музика Чайковського, арії з популярних і широко відомих опер. О 16 годині ми передаємо в ефір нову передачу, записуємо їх двічі на тиждень, згодом даємо з повтором. Вони потребують справжнього творчого натхнення, і я їх найбільше люблю.
Ось до Жіночого дня ми зробили велику передачу, яку я назвала “Мрії кохання”. Уявляєте, скільки музики присвячено коханню? Але мені було приємно добирати програму за жанром, стилем, характером музики і створювати щось єдине й нове для слухачів. Дивіться, шекспірівська тема кохання Ромео та Джульєтти виявилася вічною і в музиці. Крім романтичної опери Шарля Гуно, написано майже десять опер на цю тему, зокрема “Монтеккі та Капулетті” Белліні і однойменна опера Прокоф’єва, а також увертюра-фантазія Чайковського, симфонія Берліоза та інші твори. Я люблю й поезію, тому використовую в передачах вірші – Пушкіна, Блока, Пастернака, Гумільова, Ахматової, поетів Срібного віку. Вірші напрочуд гармонують із музикою. Вірш Цвєтаєвої наштовхнув мене на думку присвятити одну з тем цієї передачі Дон Жуанові та Кармен. Вони ніколи не зустрічалися, а ось поетеса влаштувала їм таку гіпотетичну зустріч. І знову ж таки, крім опери Моцарта “Дон Жуан” написано було чимало опер, і не лише італійцями, згадаймо “Кам’яного гостя” Даргомижського. І, крім яскравої, сонячної опери Бізе “Кармен”, красуні присвятили свої твори чимало композиторів.
ЗНОВУ ПРО МУЗИКУ. По суботах ми робимо час опери. Нещодавно я присвятила передачу Доніцетті, наголосивши на опері “Лючія ді Ламмермур”, хоча цей італійський композитор написав понад 70 опер. Ще одну передачу присвятила Белліні, чию романтично-мрійливу ліричну музику високо цінували Бетховен, Шопен, Глинка, Чайковський. З його 11 опер найбільш знайома всім “Норма”, але гідні уваги й інші оперні твори.
У лютому я зробила тетралогію за Вагнером, німецьким композитором, диригентом, драматургом та публіцистом. Людина незвичайної біографії, сильна особистість в оперному мистецтві. З його 18 опер багато які відомі слухачам – “Тангейзер”, “Лоенгрін”, “Трістан та Ізольда”, тетралогія “Кільце Нібелунга”, “Валькірія”, “Загибель богів”... Слухати Вагнера, розповідати про нього – найбільша насолода для мене. А зараз готую передачу про опери Моцарта. В оперній творчості той створив нові жанри. Так, багато хто знає його оперу “Весілля Фігаро”, зингшпилі (австрійські комічні опери) “Чарівна флейта”, того ж “Дон Жуана”. А він же написав 17 опер, і хотілося б розширити кругозір зацікавлених слухачів. Мені хочеться присвятити передачу і Сальєрі, чиїми учнями були Бетховен, Ліст, Шуберт. А він був і хорошим композитором, написав 39 опер, але поки що, на жаль, у нас немає його музики у записах.
ЗНОВУ ПРО МУЗИКУ. Говорячи про наших слухачів, я знову говоритиму про музику. Найнадійніший зворотній зв’язок маю з музикантами. Це досить широке коло знайомих, і мені приємно, коли в консерваторії, наприклад, зустрічаючи мене, колеги кажуть, що слухали вчора мою передачу. Мене це дивує: адже ці люди всі дні проводять з музикою, але примудряються ще слухати її на “Гармонії світу”. Можуть висловлювати критичні зауваження: як на музиці Баха іде текст, мовляв, є музика, під час якої взагалі не можна говорити, лише мовчати. Іноді виникають суперечки: люди світу музики вважають, що варто давати на радіо й цілі великі симфонії. Не знаю, не знаю, адже нас слухають не лише музиканти. Наша аудиторія - і досить широке коло інтелігенції, нам часто телефонують, висловлюють свої пропозиції, просять щось роз’яснити або просто дякують. Але ось чого б мені не хотілося – щоб симфонічну музику слухали всує, наприклад, у маршрутках, де обов’язково знайдеться пасажир, який заявить: “Вирубай ти цю муть!”. Це смертельно прикро й образливо для Музики.
ТІЛЬКИ ПРО МУЗИКУ. Гадаєте, я все знаю про цей космос, що називається Музикою? Аби ж то! Музика – дивна річ. Порівняйте з літературою та поезією, наприклад. Ви можете перечитати ще раз оповідання, що сподобалося вам, кілька разів перечитувати улюблені вірші і все, чи не так? А музику можна слухати без кінця, бо щоразу вона може звучати по-новому. Ось я викладаю музичні предмети, наприклад гармонію – сполучення дисонансів і консонансів, тобто зіткнення двох протилежностей і таке інше. Мені здається, я знаю про музику все, навіть її фізичну сутність. Але ось слухаю знайому симфонію, і раптом виникає якась музична мить, від якої завмирає серце, і холоне від захоплення відкриття душа. Цих таємничих, майже містичних явищ у музиці, ніхто не може пояснити. Ось ви пропонуєте поставити десь у центрі світу пам’ятник Музиці. Це було б чудово, але хто зможе висловити всі таємниці цієї дивної духовної субстанції і всю неосяжність цієї галактики?
