Село Виноградівка в Болградському районі - Чикаго 30-х років у мініатюрі. Цей населений пункт завжди підкидає робітку органам внутрішніх справ.
Переважно крадуть. Однак неподобства у Виноградівці кояться не тільки по ночах.
Майно жителів села зникає і серед білого дня - явно, відкрито, навіть офіційно.
У січні голова СВК "Виноградівка" А.І. Гайдаржи серед інших керівників Болградського району був запрошений на співбесіду до райдержадміністрації. Його попросили розповісти, як сільгосппідприємство закінчило 2003 рік, які плани на найближчу перспективу.
"Врожаю не було - самі знаєте", - розвів руками Анатолій Іванович.
З плутаної розповіді голови випливало, що минулого року кооператив «виростив» 1 мільйон 26 тисяч... гривень боргів. Зібравши такий солідний "врожай", вже восени СВК "Виноградівка" позичив ще 70 тисяч гривень.
Але на цьому досягнення кооперативу не закінчуються. За даними управління сільського господарства і продовольства Болградської райдержадміністрації, протягом 2003 року кооператив продав 400 голів великої рогатої худоби і понад 300 свиней.
Зникли, випарувалися, провалилися крізь землю поливальні агрегати "Фрегат", які колись забезпечували зрошення 1200 гектарів орних земель.
І можна було б усі "негаразди" списати на кримінальний світ та підступи небесної канцелярії, так ось неув’язочка: два виноградненські-ж приватні сільгосппідприємства "Герюш" (керівник Г.П. Терзі) і "Колос" (Г.М. Кочмар) закінчили 2003 рік із прибутками! І худобу зберегли, відгодовують. І про перспективи свої розповідають. Тому пайовики відвернулися від А.І. Гайдаржи, потяглися до тих, хто вміє по-хазяйськи розпоряджатися землею і майном.
"Офіс" Георгія Михайловича Корчмаря - це кілька корівників на території колишнього колгоспу імені ХХІІ з'їзду КПРС. Керівник ПП "Колос" саме розмовляв з пайовиками СВК "Виноградівка" - вони виявили бажання здати йому в оренду земельні і майнові паї. І, звичайно, одержати тут робочі місця.
Своє підприємство Георгій Михайлович створив усього рік тому. Цікава ситуація тоді склалася: молодий фахівець висунув свою кандидатуру на посаду голови СВК "Виноградівка". Але на зборах виступив представник райдержадміністрації, який сказав: здібностей молодого кандидата ми не знаємо, то ж давайте голосувати за старого - хоча в нього і є недоліки в роботі. Таким чином, вибори Г.М. Кочмар програв. Відразу створив своє приватне підприємство, з яким уклали договір 200 пайовиків - люди, які Георгія Михайловича добре знали. Молодий фахівець працював на фермі і зарекомендував себе поборником порядку, дисципліни і відповідальності.
Робота пішла. Зарплата 400-600 гривень, дивіденди - кожен пайовик одержав по тонні кукурудзи зерном, по 300 кілограмів соняшнику і 100 пшениці (яку, до речі, Г. Кочмар купив, тому що своя не вродила).
Коли я запитала Георгія Михайловича, чому видав на пай не півтора, а три відсотки його вартості, він сказав: "Навіщо ж односільчан обдурювати? Так, рік був неблагополучний, але все ж таки врожай ми зібрали".
Розплатившись з людьми, приватник підрахував результати: 185 тисяч чистого прибутку, рентабельність - 141,2%. Це, ще раз підкреслимо, у неврожайний рік.
Коли до Кочмаря в повному складі перейшла перша рільнича бригада базового підприємства, рубікон довіри був переборений. За рік додалося 350 пайовиків. Земельні масиви ПП "Колос" значно розширилися. А, виходить, розширилося поле діяльності.
Голова Болградської райдержадміністрації Іван Антонович Насипаний чесно і відкрито сказав: виступаючи на зборах проти Кочмаря, він був неправий. Георгій Михайлович довів, що працювати вміє. І, як сказано в класика, поважати себе примусив.
У команді з Георгієм Михайловичем працюють його два двоюрідних брати. Це колишній головний агроном базового сільгосппідприємства Василь Георгійович Кочмар і колишній головний зоотехнік Савелій Георгійович Кочмар.
Влаштувавши невелику екскурсію по селу, що розташоване на мальовничих берегах озера Ялпуг, керівник підприємства з гордістю показував заасфальтовані вулиці, добротні соціальні об'єкти - все це було побудовано силами колгоспу, газифіковано будинки. Господарство було міцним, про його голову Йордана Банєва частенько говорили: "На п'яти Миндру наступає". Центральна вулиця Виноградівки зараз носить ім’я Йордана Банєва.
- Коли після закінчення інституту я влаштувався на роботу, мене голова напучував: "Завваж, результати на 95% залежать від керівника".
На запитання, у якому напрямку буде розвиватися "Колос", Георгій Михайлович сказав:
- Насамперед, будемо купувати нову техніку, - і додав: - А ще я пообіцяв сільській Виноградненській школі подарувати комп'ютерний клас – як тільки зберемо врожай.
с. Виноградівка, Болградський район
