(Закінчення. Початок на 1-й стор.)
Для нас, як для регіону поліетнічного, де трохи більше половини населення складають представники неукраїнських етнічних груп, це має велике значення. Можна навіть сказати більше – саме при незалежній Україні деякі етнічні групи, наприклад, болгари, отримали можливість вивчати рідну мову.
Водночас вдалося досягти значних успіхів і у підвищенні статусу української мови. Вона вже посіла міцні позиції в якості офіційної мови, мови законодавства та державних актів. Поступово збільшується її роль у освіті. Але найголовніше – вона стає мовою політичної та культурної еліти України.
Згідно останнього перепису 2002 року, збільшилася питома вага людей, які визнають українську мову своєю рідною. Це помітно і на прикладі Одеської області. Так, українську мову вважають рідною 46,3%, що на 5 відсотків більше, ніж за даними перепису 1989 року, причому вона є рідною для 71,6 відсотків українців. В той же час російську визнають рідною майже 42%. Тобто можна сказати, що тринадцять років незалежності не минули дарма. Збільшилася за останній час і кількість шкіл з українською мовою навчання та з двома мовами – українською та російською.
Разом з тим, мовна ситуація нас не може повністю задовольнити. Навіть отримуючи освіту українською мовою, молода людина мимоволі потрапляє у російськомовне середовище – вона слухає переважно російськомовне радіо, дивиться передачі російською мовою по телебаченню.
Все було б просто, якби ситуація в ефірному просторі залежала виключно від позиції місцевої влади, а вона відома – всебічна підтримка української мови при максимальному задоволенні культурно-освітніх потреб етнічних меншин.
Перед нами приклад Одеського обласного радіо. Це фактично єдина радіоорганізація, яка здійснює мовлення українською мовою, і, що важливо для нашого поліетнічного регіону, мовами національних меншин – болгарською, молдавською, гагаузькою. Сьогодні обласне радіо позбавлене ефірного мовлення, в той час, як проводове мовлення у північних, переважно україномовних районах, було зруйноване внаслідок стихії 2000 року. Не краща ситуація і з обласним державним телебаченням, яке має обмежений час для мовлення.
Обласна державна адміністрація ставить перед собою завдання відродити проводове мовлення, а також розширити сферу мовлення Одеського державного телебачення.
Ще один важливий напрям роботи - підтримка української книги. На жаль, відповідний закон, який встановлює пільги для книговидавців, був ухвалений лише минулого року. В цьому плані ми значно відстаємо від багатьох наших сусідів, для яких книговидавницька галузь перетворилася на одну з прибуткових галузей економіки.
Сьогодні потрібна популяризація української книги. На неї є попит, але споживач часом не знає, яку літературу їм може запропонувати вітчизняний видавець. Скажімо, в Одеській області регулярно відбуваються виставки-форуми “Українська книга”. 5-та така виставка відбулася кілька днів тому.
Серйозну увагу ми приділяємо і роботі з діаспорою. Так, у науковій бібліотеці імені Горького за сприяння облдержадміністрації відкрито інформаційно-культурний центр “Закордонне Українство”. Виділяються кошти на проведення етнографічних досліджень серед українців Молдови.
Разом з тим, ми не можемо не помічати і те, що глобалізація поставила перед нами нові проблеми. Сьогодні українським засобам масової інформації доводиться працювати в умовах жорсткої конкуренції з боку іноземних мас-медіа, а українським письменникам та книговидавцям – змагатися за популярність зі своїми закордонними колегами.
Отже, ми, я маю на увазі і представників влади, і журналістів, повинні зробити все для активного просування української мови та культури у світі. Даний процес, відбувається, хоча, на жаль, далеко не в тому вигляді, як нам би хотілося. Трудова міграція є одним з наслідків глобалізації. Сьогодні визнано, що українська мова є найпоширенішою неофіційною мовою Європи. Це пов’язано з тим, що багато хто з наших співвітчизників змушений працювати на чужині. Українців у Європі знають, але чи знають в Європі Україну?
На жаль, серед новин, які розповсюджуються в світі про Україну є чимало негативних. Так, не все в нас гаразд. І це відверто визнається на вищому рівні. Але інша справа, коли окремі політичні діячі свідомо розповсюджують негативну інформацію про державу, забуваючи про старе правило: “не рий другому яму, бо сам в неї потрапиш”.
Я вважаю, що ми повинні довести, що Україна – це держава великих можливостей і великої культури. Ми повинні зробити так, щоб житель європейської держави зацікавився Україною, щоб він прагнув вивчити її мову. Українська мова – не мертва мова, це жива мова народу, який прагне увійти у спільноту європейських країн гідно і з честю.
Безперечно, це справа не одного дня. І реалізацію цього масштабного завдання потрібно починати сьогодні.
Шановні панове! Я бажаю вам успіху у вашій нелегкій, але шляхетній справі. Плекайте мову, співучу і мелодійну, мову великих мислителів і поетів, розвивайте її. Я сподіваюся, що учасники конкурсу ще раз підтвердять найвищий з усіх статусів української мови – статус рідної!
