Уявіть собі ситуацію. Збираючись у гості за кордон, ви купуєте в подарунок любій родичці каблучку з діамантом, виклавши за неї досить солідну суму грошей. Родичка невимовно рада подарункові. Але за звичкою вирішує довідатися про справжню вартість коштовності. Звернувшись до сімейного ювеліра, вона довідується, що золото, у яке вставлений діамант, могло б бути і кращої якості. Та й сам мінерал не тієї чистоти і кольоровості, а крім того, має відколи. Одне слово, подарована прикраса є не чимось іншим, як ширвжитком, виготовленим в одній із третіх країн світу.
Люба родичка, вихована в старих добрих традиціях, повертає перстень дарувальникові, супроводжуючи цей процес недрукованими словами...
Це не сюжет із сімейної драми. А трохи видозмінений життєвий факт. Тому виникає цілком закономірне питання: це прикра випадковість чи закономірне явище на українському ринку ювелірних виробів?
– Не хотілося б робити узагальнень, але такі або подібні випадки – не рідкість, – говорить заступник начальника обласного Головного управління у справах захисту прав споживачів Галина Кохан. – Недавно ми разом із представниками Пробірної палати, Державного гомологічного центру й Одеського державного центру стандартизації, метрології та сертифікації здійснили перевірку 14 підприємств, що займаються реалізацією ювелірних виробів. У ході проваджуваних заходів установлено, що практично в усіх перевірених суб’єктах підприємницької діяльності порушувалися права споживачів на одержання своєчасної, необхідної, доступної і, головне, вірогідної інформації.
– У чому це виражалося?
– Насамперед, у магазинах були відсутні “Правила роздрібної торгівлі ювелірними й іншими виробами з коштовних металів, коштовних каменів, органогенного утворення і напівкоштовних каменів”, затверджені Постановою Кабінету Міністрів України № 460 від 25 березня 1999 року. Не було також інформації про встановлені в Україні проби та порядок експертизи коштовних каменів, а також державних пробних клейм. Тобто всього того, чим повинний бути обладнаний “Куточок покупця”.
– Коли купуєш десяток цвяхів або шурупів, ніколи цікавитися їхнім походженням або якісними характеристиками металу, з якого вони зроблені. Але для ювелірних виробів це, імовірно, необхідна умова?
– Безумовно. У п’ятдесяти відсотках перевірених підприємств торгівлі, як правило, не видаються товарні чеки, у яких повинні бути зазначені найменування виробів, їхня проба, кількісні та якісні характеристики. Крім того, маркірування їх також здійснюється з порушеннями. Відсутні також найменування підприємств-виробників, назви каменів, нормативно-правові акти, відповідно до яких вони виготовляються. Тому й не дивно, що ціла низка ювелірних виробів, узятих для перевірки, за даними Державного гомологічного центру, не відповідає якісним характеристикам, зазначеним у товарних ярликах.
– Одне слово, замість якісного ювелірного виробу людина одержує “кота в мішку”, заплативши при цьому шалені гроші.
– Причому, нерідко платить за них у кілька разів більше їхньої реальної вартості.
– Які конкретні результати ваших перевірок?
– З 207 зразків ювелірних виробів, відібраних для перевірки, реалізація 80-ти припинена, ще 52 – забраковані та заборонені до реалізації. За порушення законодавства та прав споживачів до адміністративної відповідальності притягнуто 12 осіб. Загальна сума штрафних санкцій і економічних стягнень застановила понад 9 тисяч гривень. Крім того, матеріали перевірок торговельних підприємств ПП Панченко В.Л. “Відділ ювелірних виробів” в Одеському торговельному домі) і Вукович Є.Ф. (відділ “Золото” у ЦУМі) подані до правоохоронних органів для вживання відповідних заходів.
– Що б Ви порадили нашим читачам – купувати чи не купувати ювелірні вироби?
– Я б не ставила питання так категорично. Тому моя думка така: якщо є потреба придбати ювелірний виріб, найкраще це робити у фірмових магазинах, де дотримуються відповідних вимог і норм.
