В день прийому перед кабінетом начальника Ізмаїльського морського торговельного порту В.Ф. КОТЕЛЬНОГО зібралося стільки людей, скільки мені не доводилося бачити в жодного керівника міста. Долали сумніви: невже він зможе прийняти за декілька годин таку кількість відвідувачів?
Багато хто прийшов на прийом не вперше. І не тому, що раніше їм було відмовлено. Просто вирішивши одну сімейну проблему, люди, не відкладаючи, беруться за іншу – так і життя поступово налагоджується, входить в прийнятне побутове русло. В черзі на прийом портовики не втомлювалися повторювати, що економісти, мовляв, “намагаються економити на наших проблемах, а начальник порту їх реально вирішує”.
- Валентине Федоровичу, в мене лихо, - говорила на прийомі жінка-тальман. – Я живу в селі Кислиця. Підгрунтові води дуже підтопили будинок і флігель. Дуже потрібні гроші на ремонт, а допомогти мені нікому. Якщо не дасте грошей (очі її наповнюються сльозами) залишусь без житла.
- У нас радість в сім’ї, - повідомив чоловік середнього віку, - провели в будинок природний газ. Але після цього потрібно зробити ремонт, а коштів на це немає.
- Допоможіть зробити операцію в клініці Філатова – інакше осліпну.
- В мене син одружується, Валентине Федоровичу. Треба весілля зробити по-людськи. Виділіть, будь ласка, позику.
- Донька вступила до інституту, а за навчання платити нічим.
- Допоможіть купити квартиру.
- Хлопець в мене виріс гарний, Валентине Федоровичу. Хочеться, щоб швидше на ноги став. Візьміть його на роботу до порту.
Прийом кожної людини (його разом з начальником порту ведуть два заступники з питань побуту і кадрів) триває трохи більше двох хвилин. Відмова в проханні – велика рідкість. Це буває тільки в тих випадках, коли людина явно хитрує (а Котельний – великий психолог) або, пропрацювавши в порту без року тиждень, бажає швиденько вирішити питання купівлі квартири. Але й таким адміністрація порту радить підшукати для початку стару будівлю, а з ремонтом підприємство допоможе. Взагалі ж, для тих робітників, які добре себе зарекомендували, порт щороку купує 4-5 квартир.
Цього ж дня тим, хто потребує допомоги, було видано безвідсоткових кредитів на суму, що перевищує 80 тис. грн. Люди йшли від Котельного радісними, розчуленими, більшості з них є що повідомити своїм сім’ям.
Після прийому ми із заступником начальника порту з питань побуту Олегом Івановичем Георгієвим побували на території першого повантажувального району. Колись недоглянуті складські площі тепер сяють чистотою, великою кількістю квітів, випромінюють затишок. Свого часу мені довелося побачити немало середземних портів, де панував порядок але, повірте, хотілося швидше залишити сумовитий пейзаж із асфальту й бетону. Тут же, у вітчизняному порту, зелені оазиси, продуманість в розташуванні квіткових клумб радують око і дають відпочинок душі. І така картина - на всіх трьох повантажувальних районах.
І все ж головне було попереду. Олег Іванович із неприхованим почуттям гордості продемонстрував мені нові побутові приміщення для робітників. Роздягальні, душові, умивальні й туалетні кімнати – це справжня Європа, царство сяючого кахлю, білосніжних раковин, нікельованої сантехніки.
Все це стало можливим завдяки тому, що Ізмаїльський порт стабільно нарощує обсяги переробки вантажів. Якщо минулого року було перероблено 5 млн 300 тис. тонн, то плани цього року (і реальність) – близько 7 млн тонн вантажів.
- Збільшуються доходи, - говорить В.Ф. Котельний, - які залишається розподілити на закупівлю нової техніки, впровадження технологій, ремонт причалів. Але ж працюємо ми не заради придбання чергового крана, а заради людини. Вона має одержувати гідну зарплату, мати можливість поїхати за необхідності до санаторію, вивчити й підняти на ноги дітей, підтримати в старості батьків.
...На березі Дунаю, на території морвокзалу, ведеться будівництво. Тут, за ініціативи й за кошти порту, споруджується каплиця Святого Миколи Чудотворця, точна копія тієї, яка колись стояла на закритій території першого повантажувального району. Навіщо це, питається, потрібно Валентину Федоровичу? Ймовірно, для того, щоб люди почували себе впевненіше в цьому житті. Щоб вони могли попросити святого покровителя про те, чого потребують, про що болить душа.
