СЬОГОДНІ НА ПРИЦІЛІ РОСІЯ. ЗАВТРА – УКРАЇНА
Росія усвідомила своє місце на сучасній геополітичній карті світу. І не збирається миритися із запропонованим їй статусом. Україна ж до цих пір тішить себе ілюзіями щасливого євроатлантичного майбутнього.
З трагедії у Беслані російське керівництво винесло урок. Стратегія на інтеграцію у західну цивілізацію, якої, починаючи з 1991 року, дотримувалася Російська Федерація, поставила існування країни під загрозу. Для порятунку держави і захисту її громадян Росії необхідно кардинально змінити концепцію національної безпеки, а також вибрати нові пріоритети у зовнішній та внутрішній політиці.
Володимир Путін у своєму зверненні до співвітчизників 4 вересня прямо вказав на джерела загрози для Росії. “Наша країна – із колись наймогутнішою системою захисту своїх зовнішніх рубежів - відразу виявилася незахищеною ні з заходу, ні з сходу”. З часів холодної війни – це перша заява вищої державної особи Росії про загрозу з боку Заходу.
Володимир Путін вважає, що російське керівництво не проявило “розуміння складності і небезпеки процесів, що відбуваються у власній країні і у світі”. Російська Федерація після розпаду Радянського Союзу прагнула побудувати суспільство європейсько-американського типу, проводила ліберальні ринкові реформи, розраховувала на рівноправне входження до “сім’ї цивілізованих народів”. Реальність розбила ці мажорні очікування на дрібні скалки.
Виявилося, що країнам Заходу менш за все потрібна сильна Росія, яка може стати їх конкурентом. Раніше небезпеку для Західної Європи та Америки представляв СРСР. Оскільки Росія є спадкоємицею Союзу, в очах Заходу вона – недобитий ворог, прихована загроза, яка у будь-який момент може стати явною. Супротивникам Росії, за словами Путіна, “цю загрозу треба усунути”. Причому “тероризм – це… тільки інструмент для досягнення таких цілей”. За допомогою чеченських терористів проводиться політика витіснення Росії з Кавказу. Президент Росії сказав, що сусіди країни “хочуть відірвати від нас шматок пожирніше”, “інші – їм допомагають”.
Чеченці використовують бази у сусідній Грузії. Причому при владі у Грузії знаходиться проамериканський уряд, а на території країни вже встановлено значну військову присутність США. З другого боку, Вашингтон наполягає на тому, щоб чеченський конфлікт розв’язувався політичними, а не військовими засобами. Іншими словами, Сполучені Штати хочуть, щоб Росія капітулювала перед терористами.
Путін у своєму виступі не назвав конкретні країни, які надають терористам підтримку. В даній ситуації заява глави держави про те, що за чеченськими бойовиками стоять США, було б рівнозначно оголошенню війни. Проте вже те, що у виступі не було стандартних у подібному випадку заяв про боротьбу світової спільноти з міжнародним тероризмом, свідчить про те, що Росія змінює свій зовнішньополітичний курс. Російська Федерація розсталася зі своїми ілюзорними надіями стати “своєю” у колі західних держав. Тепер країна, мобілізувавши всі зусилля, просто прагне вижити у конкурентній боротьбі.
Україна має всі шанси стати до лав тих, хто хоче від Росії “відірвати шматок пожирніше”. Кандидат у Президенти України Віктор Ющенко у своїй статті, опублікованій 10 вересня в американському виданні “International Herald Tribune”, чітко визначив своє бачення майбутнього нашої країни: “Україна, яку ми прагнемо створити, буде невід’ємною частиною Європи. Ця Україна… зупинить спроби створення на Сході “альтернативної Європи”. Відвертіше не скажеш. Разом із Заходом боротися проти Сходу.
У цьому розумінні досвід Росії для нас показовий. Вона теж хотіла бути “разом із Заходом”. Ось тільки Захід завжди розглядав її як загрозу, яку необхідно нейтралізувати.
Україна була і залишається для країн Заходу не “Європою”. Ми на європейському політичному жаргоні проходимо під назвою “територія колишнього Радянського Союзу”. Того самого Союзу, проти якого Захід боровся 70 років. Захід переміг. Тепер Захід добиває все те, що залишилося. Росія це вчасно зрозуміла. Україна ж продовжує тішити себе ілюзіями, що новий перерозподіл світу пройде повз неї.
