Найбільший населений пункт Ізмаїльського району – селище Суворове, в якому мешкає сьогодні 4700 чоловік. Важко живуть, проблемно, але при цьому місцева влада щосили намагається відродити зруйноване, підняти загублене в малопродуктивні 90-ті роки.
Зовсім недавно тут відновили напівзруйнований будинок дитячого садка, який був закритий протягом 12 років. Чотири місяці тривав капітальний ремонт, на який з бюджету селища було витрачено 50 тис. грн.
- Для нас це дуже велике вкладення, - говорив при зустрічі селищний голова В.В. Ілікчиєв, - адже річні кошти на розвиток селища становлять всього 78 тис. грн.
До 1992 року тут функціонували два садки: “Колосок”, розрахований на 170 місць, “Сонечко” - на 120. Але демографічна криза досягла такого рівня, що в цих дитячих установах ледве набиралося 60 малят. Утримання двох дитсадків утратило сенс, а невдовзі їх взагалі довелося закрити через безгрошів’я. Тому зрозуміла радість молодих мам, які в день відкриття “Колоска” привели своїх чад під нагляд дитсадівського персоналу. В три групи прийняли 50 дітей (відроджений садок здатен прийняти вдвоє більше). Нові меблі, нове піаніно, нові постільні речі, веселі ігрові кімнати, гарантоване опалення, проточна холодна і навіть гаряча вода – так зустрів своїх вихованців дитячий садок. Усією громадою вирішили велику проблему: допомагали батьки, місцева громада, голова селищної ради особисто брав участь у настиланні підлог, а завідувачка дитсадка Катерина Дмитрівна Смокова тільки на ніч ішла додому.
- І все нам вдалося, - радів Валентин Васильович Ілікчиєв, - ось що означає спільними зусиллями взятися за справу. Я не женуся за званням “найкращий дитячий садок”. Головне, щоб дітям було в ньому добре, і всі умови були створені для занять і відпочинку. Вирішили і питання харчування: 2 грн на день платять за кожну дитину батьки, стільки ж доплачує селищна рада. Продукти закуповуємо в нашому сільгоспкооперативі “Суворове” й у приватників, які виграли тендер.
Селищний голова разом з виконкомом розробили програму соціально-економічного та культурного розвитку Суворового на період до 2010 року. Полковник Ілікчиєв, який чотири роки провоював в Афганістані, вміє домагатися свого і в цивільному житті. Наступного року за планом - ремонт Будинку культури, доведеного до найжалюгіднішого стану.
- Під реальною загрозою руйнування від постійних підтоплень перебуває до 30% житлового фонду селища, - відзначає Валентин Васильович. - Підгрунтові води проникають у підвали, піднімають підлоги в будинках, “пересувають” стіни. На проведення дренажних робіт потрібні дуже великі гроші, що обчислюються мільйонами. Першою прийшла на допомогу облдержадміністрація, яка в межах програми “Регіональна ініціатива” виділила 100 тис. грн з бюджету області на прокладання дренажних труб. І роботу цю потрібно провадити далі, розпочате не можна кинути. Чимало сімей сьогодні виїздять з будинків, що руйнуються, за межі Суворового. У нас і без цього складається картина не з веселих: 80% молодих, сильних і працьовитих чоловіків виїхали на заробітки, 20 % молодих жінок сидять вдома через відсутність робочих місць, а смертність - страшно вимовити - у чотири рази перевищує народжуваність.
З одного боку, Суворове регулярно затоплює, з другого - відчувається гостра нестача води - питної. Доставляння однієї цистерни з села Саф'яни (це найближче місце розташування якісної води, що дозволяє вживати районна санепідемстанція) обходиться в 140 грн. Чи мислима справа возити воду за 40 км? Так ніяких грошей не вистачить. Тому і кинулися на пошук власної води. 6 тис. грн витратила селищна рада на цю життєво необхідну операцію і на буріння пробних свердловин. Воду розшукали, але на облаштування робочої свердловини грошей немає. І автомобіль з цистерною далі їздить маршрутом Суворове - Саф’яни.
Але і це ще не все. Як вважає голова селищної ради, всі проблеми блякнуть у порівнянні з необхідністю прокладання (вірніше, відродження) газопроводу Каланчак - Суворове - Кілія. На його думку, життя почне відновлюватися, а економіка селища розвиватися, коли процес газифікації перейде до практичної площини. Проект було розроблено більше десяти років тому. Прокладено кілометри труб. У селищі навіть побудували будиночок оператора газороздавальної станції. Але потім все заморозили. Тепер усе доводиться починати спочатку. Замовлено новий проект на будівництво газової магістралі (у землю, виявляється, поклали труби не того діаметра), на що з районного бюджету виділено 150 тис. грн. Є надія, що відродження газопроводу почнеться наступного року.
- Є в нас серйозні недоробки й у сфері послуг - вів далі розмову В.В. Ілікчиєв. - Ніяк не вдається налагодити в селищі ремонт побутової техніки. Холодильники, телевізори, пральні машини, праски доводиться возити до Ізмаїла. Дуже хочу організувати виїзні дні міських майстрів, для яких ми виділимо приміщення і створимо всі умови для роботи. Гадаю, вийде. Адже вдалося ж відкрити салон-перукарню, організувати ремонт взуття, вирішити проблему з випіканням хліба. Приватна пекарня надає селянам вигідну послугу: люди здають пшеницю і протягом року одержують по талонах хліб, доплачуючи лише 45 коп. за буханець. Хліба за такою ціною немає сьогодні ніде. Успішно працює стоматологічний кабінет. Плануємо відкрити другий, бо в Суворове їдуть тамувати зубний біль і протезуватися мешканці Нової Покровки, Комишівки, Муравлівки, Першотравневого.
Розмова із селищним головою вийшла докладна. Як показує життя, тут не витають у хмарах і не будують Нью-Васюки - пункт за пунктом виконують намічені плани. Перед від'їздом я заглянула на телефонну станцію, де сталися вражаючі зміни - стару АТС змінила нова. Її послугами користуються 800 абонентів селища і мешканці прилеглих сіл. Як говорили мені на вулиці жителі Суворового, якість зв'язку значно покращилася, та й проблем з телефонізацією в селищі більше не існує - вільних номерів ще понад двісті. А найближчим часом такі ж станції будуть введені до ладу в Кам’янці та у Кирничках.
