НОГОЮ ТВЕРДОЮ СТАТИ ПРИ... ДУНАЇ
Як пояснив директор ДП «Дельта-лоцман» Віктор Бездольний, друга черга є не відособленим етапом, а подальшим удосконаленням уже розпочатого. Глибини фарватеру, які становлять 5,8 м, мають бути доведені до 7,2 м. Це дозволить збільшити пропускну здатність каналу за рахунок можливості, яка з'явилася, проводити судна з більшою осадкою, а отже, більшою вантажністю. При цьому створюються умови для повертання основних вантажопотоків у наші порти і пріоритету національного перевізника у змаганні за лідерство. Крім того, повинна бути змінена траєкторія дамби, яка захищає устя гирла Бистре, по якому проходить ГСХ, від руйнівного впливу морських хвиль, які піднімаються північно-східними вітрами. Споруда має бути сформована з двох зламів, зроблених із щільного синтетичного матеріалу. Її внутрішня порожнина заповнюватиметься піском і масами грунту, вийнятого з дна русла. До 8 листопада вже побудовано дві частини зигзагоподібного брекватера, який перешкоджає ударам штормів, довжиною відповідно 340 м і 1040 м. Тепер побудоване тіло дамби має бути збільшене у довжині і підсилене застосуванням спецматеріалів і граніту.
Якщо на будівництво першої черги було витрачено 184 млн гривень, то друга повинна обійтися в 160 мільйонів. На жаль, зараз у зв'язку зі складною політичною ситуацією в країні банки призупинили кредитування гідротехнічних робіт. Поки що виділена сума обмежена 65 мільйонами. Це могло б послужити причиною для припинення днопоглиблення до моменту, коли продовжиться регулярне фінансування. На щастя, щоб уникнути небажаної відстрочки адміністрація ДП «Дельта-лоцман» знайшла порозуміння з фірмою «Йозеф Мебіус» (Німеччина), яка і займається розчищенням донної частини нашого фарватера. Зараз німецькі фахівці здійснюють уже третій обсяг виїмки грунту без оплати, вірячи в дані Україною гарантії на обов'язкове проведення повного розрахунку.
Результат невдовзі позначитися. За 4 місяці свого експлуатаційного часу наш ГСХ наочно показав усій Європі свою конкурентоспроможність з румунської Суліною. Показники його діяльності стали серйозною заявкою на те, що він займе провідне місце в забезпеченні судноплавства усього Придунав’я. Так, 10 грудня 2004 року у лоцманів Вилківського пункту регулювання руху суден (ПРРС) було своє професійне свято – проведення по каналу двохсотого судна. Згідно з прогнозом, зробленим В.Бездольним на ізмаїльських слуханнях, водний хід по Бистрому цілком може пропускати 800 і не виключено, що і 1000 суден на рік. Це не йде в жодне порівняння з пропускною здатністю Суліни, обмеженої максимум 300 суднопроходами на рік.
Переваги українського каналу полягають у тому, що він працює цілодобово, а не тільки у світлий час, як це відбувається на Суліні. Він набагато ширший, тому там судна можуть одночасно проходити в різних напрямках. ГСХ набагато менше залежить від погодних умов. У нас також допускається проходження суден з більшою швидкістю.
Нарешті, результативною виявилася далекоглядність нашої політики фінансових поступок. Раніше українські судновласники, змушені користатися послугами Суліни, втрачали при цьому на оплату суднопроходів до 1 млн доларів на рік. Тепер вирішено канальні збори на ГСХ зберегти на рівні радянських тарифів – 14 центів за 1 куб. м обсягу судна. З лоцманськими послугами це становить не більше 40 центів: іншими словами – на 60% дешевше, ніж на каналі у сусідів.
Тому, як сказав президент ВАТ «Українське Дунайське пароплавство» Петро Суворов, частка морського флоту УДП у забезпеченні вантажних потоків, які виникли з появою ГСХ, піднімається до 50%, а річкового – до 100%. Україна вже одержала від тутешніх зборів за суднопроходи понад 1,3 млн гривень. З відкриттям ГСХ з'явилася перспектива введення логістичних і комбінованих методів перевезення. Відкрилися нові можливості для формування довгострокових експортно-імпортних вантажопотоків. Стало реальним залучення за допомогою наших транспортних коридорів додаткової вантажної бази з Росії, Казахстану, Азербайджану, Узбекистану, Ірану, Китаю. Зокрема – робота з високотарифними вантажами. Найцікавіше, що багато суден йдуть не по Сулінському, а по українському каналу з постачаннями для підприємств Галаца, Тульчі і Браїли.
Звичайно, ніхто не віддає без бою своїх привілеїв. Тому з румунського боку виникають спроби паралізувати роботу ГСХ. Їхні обвинувачення в зазіханні України на заповідну природу Придунав’я виявилися бездоказовими. Як було відзначено на слуханнях, справді, певне втручання в цілісність заповідника має місце. Однак це неминучий процес, який супроводжує кожне будівництво. П. Суворов наголосив, що рентабельність регіональної промисловості, і, зокрема, основної виробничої ланки – морегосподарського комплексу незрівнянно важливіша, ніж збереження поголів'я чапель і селезнів. Крім того, постійні зливи шкідливих речовин у Дунай з підприємств країн, розташованих вище за течією, до речі, і тієї ж Румунії, завдають річці набагато більшого екологічного збитку, ніж розчищення дна по гирлу Бистре. Увага громадськості була звернена на те, що ступінь нашого втручання в природу вкрай малий, при цьому вжито максимально можливого комплексу заходів для збереження цілісності краю. Аж до того, що суднам заборонено навіть подавати звукові сигнали під час проходження дунайською біосферною зоною.
Разом з тим, від Міністерства закордонних справ Румунії надійшла нота з претензією з приводу порядку руху суден по нашому водному шляху. У відповідь була оголошена позиція України. Були дані роз'яснення, наприклад, про те, що компетенція Белградської конвенції, на яку посилається протилежна сторона, на дану ділянку річки не поширюється. Крім того, не потрібно змішувати функції і правила міжнародного і національного судноплавства. Існуючий порядок склався історично і ніколи не зачіпав інтересів Румунії, що визнавала і вона сама. Тому Україна не вважає за необхідне розглядати надіслану ноту.
Далі у звертанні до директора Держдепартаменту морського і річкового транспорту України Володимира Работнева було сказано, що «Румунія, втративши монопольне право на організацію судноплавства на сполучній ділянці Дунай – Чорне море, шукає причини для обвинувачення України в неправових діях. Ключовим фактором, що впливає і на перерозподіл водопотоку, і на судноплавство, і на питання стабільності розвитку українського Придунав’я є побудована Румунією в однобічному порядку кам'яна дамба біля мису Ізмаїльський Чатал загальною довжиною 430 м. Тому Україна сама може порушувати перед Румунією питання про її демонтаж, оскільки її вплив на водотік йде на користь Румунії і викликає деградацію української частини дельти Дунаю». У резолюції, прийнятій на слуханнях, зазвучала, нарешті, та впевненість у собі, яка дозволяє говорити з претензійною стороною її ж мовою.
