ДЖЕРЕЛЬЦЕ ЛЮДМИЛИ КАРАТ
Таїсія БАРАНОВА,власкор «Одеських вістей»
Не буду стверджувати категорично, що крісло людину не псує. На жаль, прикладів зворотнього скільки завгодно. Але ось достеменно правильно – і це підтвердять понад дві тисячі мешканців сіл Теплиця та Садове Арцизького району, – на Людмилу Василівну Карат обрання її сільським головою вплинуло лише позитивно.
Згадується, як кілька років тому я приїхала у Садове. Дізналася, що вночі сталися дві серйозні крадіжки – з корівників місцевого господарства познімали двері-ворота, а у мешканця села вкрали з двору мотоцикл. “Знайдемо!” – сказала, як відрізала Людмила Василівна, хоча слід майже не проглядався. Вона металася разом з міліцією розбитими дорогами, об’їздила всі потенційні схованки, обійшла всіх, хто міг дати хоча б якусь інформацію-зачіпку: “Носом чую – ось-ось знайдемо”.
Знайшли, звичайно, злодіїв. Найприкріше, що вони своїми виявилися, “тутешніми”. “У такий важкий час! – обурювалися сільчани. – Справжнє мародерство!” Вони мали право так сказати, тому що бачили, як багато робиться для їхнього ж блага – і насамперед завдяки чіткій лінії дій і сільського голови, і шанованого в області та районі керівника базового господарства СВК “Агрофірма “Дністровська” Івана Васильовича Кістола. Налагоджено і нормальні ділові відносини з фермерами, підприємцями. Справно сплачуються всі податки, тут фінансова дисципліна, що називається, на рівні, отже всі розрахунки проводяться вчасно і у повному обсязі. На 118 відсотків виконано власні податки. Перевиконано показники орендної плати за землю, фіксований сільськогосподарський податок, держмито.
А ось гроші у бюджеті – є й можливість виконати все, що намічалося, і навіть більше того. На спільну радість теплицьких мешканців відремонтували дорогу на одній з найдовших вулиць села – ФАП, і для нього ж придбали необхідне обладнання, інвентар. Лише на котельню дитсадка 26 тисяч гривень пішло, і сьогодні у “Теремку” тепло навіть у найсильніші морозні дні. Дорого? Але це як подивитися. За колишньої системи опалення спалювалося до тонни вугілля за добу, тепер же кілограмів 120 – 130. По-хазяйському.
Наступник кроком буде будівництво такої ж котельні і приміщення під неї для дитсадка у Садовому. До речі, у цьому ж селі почали підключення вуличного освітлення. Налагоджено непогане автобусне сполучення з райцентром: приватні маршрутки бігають одна за другою. Є своя олійня у “Дністровському”. У магазинах – повний порядок. Росте у приватних садибах поголів’я дійного стада і утруднень з реалізацією молока, як це було ще зовсім недавно, немає: справно працюють два пункти його приймання за ціною, яка цілком влаштовує населення.
Але головним болем Людмили Василівни була і залишається водопровідна система, якій понад 30 років, яка добряче потріпала нерви и коштувала здоров’я її попереднику – Степану Андрійовичу Терзі, про кого і сьогодні люди відгукуються з великою вагою.
Вихід, проте, є. Якщо чітко спрацює районна програма “Регіональна ініціатива”, обласна – а в ній значиться водопровідна мережа обох сіл, плюс кошти сільської ради і допомога базового господарства – і проблема водопостачання перестане існувати. Та й Івана Васильовича Кістола є запевнення: “Соціальну сферу нам потрібно зберегти за будь-яку ціну. Збережемо – люди перестануть із села виїжджати”.
Робота ця велика, без послуг свого комбінату комунальних підприємств явно не обійтися. На сьогодні в селі такого поки що немає, оскільки раніше мали намір під нього створити надійну базу. Спеціалісти ж – досвідчені слюсар, токар, електрик, людина,здатна очолити цю непросту справу, – такі люди в селі є.
Коло обов’язків сільського голови обмежити майже неможливо. “Дуже жаль, – говорить Карат, – що Закон про місцеве самоврядування, який сам по собі хороший, і чекали ми його довго, однак у деяких позиціях залишає нас наодинці з фінансовими проблемами. У нас боргу з відрахувань немає ні на копійку. Але від прибуткового податку сільрада має лише 25 відсотків, а від земельного – 60. Проте підрахували: у наступному році вільно могли б мати у бюджеті 439 тисяч гривень, фактично ж – 117 тисяч. Якщо не хочемо загубити село остаточно, то у місцевих радах повинно залишатися не менше 90 відсотків прибуткового податку і 100 відсотків – земельного. І ми дуже сподіваємося, що з часом ці обмеження будуть переглянуті.
Справді, можна розробляти чудові місцеві програми, у тому числі по роботі з молоддю (а лише у професійному аграрному ліцеї Теплиці займається понад 300 юнаків і дівчат), але чи буде реально їх якісне виконання без відповідного фінансування? “Були б достатні кошти, – говорить Карат, – можна було б і молодіжні клуби за інтересами створювати”.
Хоча, якщо за великим рахунком, сидіти, склавши руки, тут не вміють. Та й не в характері це Людмили Василівни – оптиміста за натурою, яка стверджує, що люди в селі почали краще жити, частіше посміхатися. А головне, і весіль стало більше, і новонароджених. До речі, Садове за народжуваністю посіло перше місце в районі, а поява кожної дитини – це подія, і відзначається вона урочисто: традиції давання імені як раніше живі...
... На зворотньому шляху з Теплиці зупинилися біля джерела, який б’є вже багато років біля в’їзду у село, щоб набрати смачної, кришталево чистої води. Ще недавно, пробивши дорогу звідкись з надр, воно розтікалося, насичуючи собою землю, створюючи непросихаючі калюжі в селі – зараз же це – симпатичний облаштований куточок. “Джерельце Карат”, – посміхнулася жінка, яка проходила мимо. “Щаслива ж ця Людмила Василівна людина, якщо джерело називають її ім’ям”, – промовив водій. – Житиме довго”. А що? Хай будуть пророчими його добрі слова.
Арциз – Теплиця
