Стильна вчителька

Звертаюсь до 11-“б”, що вважається елітним класом НВК “Балтська ЗОШ І-ІІІ ст. – ліцей ім. О. Гончара”, щоб, поки немає вчительки, охарактеризували її.

– З нею легко, – першим вигукує білявий юнак.

– Має свій стиль у роботі, – продовжує сусід по парті.

– Хороший зв’язок з учнями, – лунає дзвінкий дівочий голос.

– Приємна у спілкуванні, – це вже майже хором усім класом.

Так ліцеїсти говорили про вчительку зарубіжної літератури, заступника директора з навчально-виховної роботи Ірину Леонідівну Ковалевську. Оцінка вихованців співпала із характеристикою начальника відділу освіти райдержадміністрації Марії Петрівни Меланич.

– Висококваліфікований професіонал, надає великого значення індивідуальній роботі, диференційованому навчанню. Кредо Ірини Леонідівни: дійти до кожного учня, до кожного вчителя. Інтелігентна, тактовна, толерантна. Я можу сказати, що вона – неповторна.

Мабуть закономірно, що І.Л. Ковалевська – представниця балтських педагогів, маючи певний досвід і високі людські моральні якості, перемогла в обласному конкурсі “Вчитель року-2004” в номінації “Заступник директора з навчальної роботи”. Більше того, їй було надано право захищати честь Одещини на Всеукраїнському конкурсі в цій же номінації. І виступила бездоганно. Повернулась додому окрилена. Ірина Леонідівна посіла почесне друге місце, поступившись своїй колезі із гімназії “Києво-Могилянський колегіум”, знаного на Україні навчального закладу. Доречі, напередодні конкурсу суперниця мала можливість підвищити свій професійний рівень за кордоном.

– Конкурс складний, проходив у три етапи, – розповідає вона. – Поважні журі – спеціалісти освіти вищого гатунку. Суперниці – високопрофесійні педагоги з обласних центрів. Я ж – з провінції, з сільського району. Це змагання стало для мене школою самовдосконалення. Зробила висновок, що такі конкурси потрібні – і для набуття досвіду, підвищення кваліфікації, і для вдосконалення себе як людини.

Якщо простежити шлях, котрий привів Ірину Леонідівну на педагогічну ниву і проклав їй стежку до перемоги, то можна сказати – це закономірність. Ірина в 1976 році закінчила цю школу із срібною медаллю, Одеський національний університет – з відзнакою. Ще з учениці в атмосфері добра, любові і поваги до дітей, що панувала у шкільному колективі, формувався майбутній педагог.

– Кожного ранку з радістю поспішаю на роботу, – щира зі мною співрозмовниця. Приємно це чути з уст жвавої, стрункої, симпатичної жінки. Особливо у день сьогоднішній, котрий не вельми завдячує вчителеві за його нелегку працю. – Мені пропонували іншу роботу, – не можу без дітей. Таки це моє покликання. Моя сутність у цьому професійному кредо: “Керувати – отже вести людей до успіху. Успіх – це реалізована мета”. Хочу допомогти кожному вчителеві повною мірою реалізувати свої здібності. Прагну уникнути в роботі будь-якого бюрократизму, заорганізованості, звести до мінімуму контролюючі функції.

Ірина Леонідівна не одна у своїх прагненнях: в цьому педколективі є заслужені вчителі України, відмінники народної освіти. Працюють злагоджено, залучаючи до навчального процесу й батьків, що створює унікальний заклад для виховання і навчання дітей – “Школа-родина”. До того ж, школа-ліцей № 1 має краєзнавчий музей, чотири кабінети-музеї, сім класів по відродженню національного мистецтва. Зрозуміло, в цій школі, дійсно, як у сім’ї, діти черпають для себе чимало. Для подальшої реалізації розпочатої справи педагоги у цьому навчальному році працюють над такою науково-методичною проблемою: “Від інноваційного змісту і технологій освіти через педагогічну майстерність учителя до формування особистості учня та підготовки його до життя в сучасних умовах”.

– Нещодавно мене вразили такі статистичні дані, – ділиться інформацією співрозмовниця, – виявляється, вчителі живуть довше людей інших складних професій. Адже наша професія дарує спілкування з людиною в найкращу пору іі життя – в дитинстві і юності, коли серце відкрите для добра і краси, радості і пізнання; ще не стало жорстоким, не пізнало біль і гіркоту поразок дорослого життя, розчарувань і образ. Ми заряджаємося від дітей оптимізмом і енергією.

Зізнаюсь, відвідавши цей навчальний заклад і поспілкувавшись із І.Л. Ковалевською, також отримала заряд енергії. Надто від Ірини Леонідівни. Таки вона неповторна.

Балтський район