Років десять тому авторові цих рядків довелося здійснити досить тривалий політ на гелікоптері над територією нашої області. І деталлю ландшафту, яка найбільше запам’яталася, стали не доглянуті поля, мальовничі водойми або лісові масиви, а сміттєзвалища. Щойно гелікоптер знижував висоту, ставало добре помітно, що стихійні звалища розташовуються практично повсюдно: на узліссях і на берегах ставків, на дні яру і біля залізничного переїзду. А в одному з сіл гора сміття значних розмірів розташувалася прямо в центрі поселення.
Враження від цього давнього перельоту згадалися автору, коли він читав текст «Програми поводження з твердими побутовими відходами в Одеській області до 2011 року», ухваленої на останній сесії Одеської обласної ради. Відповісти на деякі запитання, пов’язані з розробкою і реалізацією програми, я попросив начальника Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики та енергозабезпечення облдержадміністрації М.Ф. ПІВТОРАКА.
– Михайле Федоровичу! Часи зараз непрості, живеться трудящій людині нелегко. Чи впевнені Ви в тому, що громадськість області з розумінням поставиться до пропозицій ваших фахівців спрямувати солідні кошти на очищення населених пунктів від сміття?
– Впевнений. Людство так довго нехтувало цією проблемою, що вона перетворилася на одне з пріоритетних екологічних завдань у більшості країн світу, зокрема і в Україні. Кілька років тому світову пресу обійшло цікаве повідомлення: уряд Непалу заборонив учасникам експедицій, які сходять на найвищу гору світу Еверест брати з собою продукти в одноразовій упаковці через те, що на схилах вершини вже накопичилася неабияка кількість сміття. І це в гірській місцевості, де буває вкрай обмежена кількість людей! Ну, а що відбувається у великих населених пунктах з розвинутою економікою, ми можемо бачити на прикладі Одеси і Одеської області.
Єдиним способом утилізації твердих побутових відходів у нас було і залишається вивезення їх на спеціальні полігони, в побуті – звалища. Так, Одеса, в якій щороку утворюється понад півтора мільйона кубометрів відходів, вивозить їх на два полігони. Один з них, основний, розташований в районі Дальницьких кар’єрів, другий – в районі цементного заводу. Обидва перевантажені і не відповідають елементарним екологічним вимогам.
Взагалі вивезення і зберігання сміття на звалищах – справа не така безневинна, як здається. У купах сміття протікають складні фізичні і хімічні процеси, які завдають шкоди довкіллю. Наприклад, у чималих обсягах утворюється токсичний фільтрат, який потрапляє у підземні водоносні горизонти. Гази і дим, які виникають на звалищах, – при згорянні сміття або його самозапаленні – забруднюють повітряний басейн. Незважаючи на існуючі заборони, багато підприємств далі вивозять на полігони особливо токсичні і небезпечні відходи. Нарешті, не можна забувати, що побутові відходи, які розкладаються – джерело ускладнення санітарно-епідеміологічної ситуації.
Зрозуміле прагнення керівників Одеси і деяких інших населених пунктів області домогтися виділення нових земельних ділянок для складування відходів ось уже не один рік залишається незадоволеним у зв’язку зі зміною земельних відносин і активною протидією місцевого населення.
Частково з цієї причини, частково через бажання зекономити або простої недбалості повсюдно виникають і зростають стихійні звалища.
– Чи існують технології, які дозволяють більш-менш ефективно утилізувати тверді побутові відходи?
– У розвинутих країнах Заходу, де проблемою відходів стали займатися набагато раніше за нас, звернули увагу на те, що чимала частина відходів – це, по суті, вторсировина, і її слід не спалювати або знищувати іншими способами, а повертати у господарський обіг. Згідно з дослідженнями вітчизняних фахівців, тверді побутові відходи наших міст містять приблизно 35-40 відсотків харчових відходів, 15-20 відсотків паперу і картону, 8-10 відсотків полімерних матеріалів, приблизно стільки ж скла, по кілька відсотків металів, деревини, текстильних матеріалів. Значна частина цих відходів може бути спрямована на переробку, чим досягатиметься подвійна вигода: економія первинних ресурсів і скорочення кількості сміття на сміттєзвалищах. Такий підхід до проблеми призвів до появи багатьох технологій окремого збору і технологій переробки твердих побутових відходів, сенс яких якраз і полягає у використанні окремих фракцій сміття як вторсировини. Причому, у більшості випадків це виявляється досить вигідною справою.
– Невже одеські підприємці не звернули уваги на цей перспективний напрям бізнесу?
– Звичайно, звернули. Наприклад, за замовленням приватного підприємства “Союз”, який орендує полігон “Дальницькі кар’єри”, втілено проект модернізації полігону, який передбачає впровадження низки передових технологій.
Одеське управління “Одесаекокомресурси” спільно з комунальним підприємством “Одесакомунтранс” здійснює пілотний проект у сфері роздільного збору відходів, який передбачається у разі успішного його завершення поширити на всю область.
Вельми успішно працює у сфері збору і використання вторинних ресурсів одеська компанія “ЮКАС”.
Є і деякі інші напрацювання, які, звичайно, будуть використані під час реалізації нашої програми.
– Михайле Федоровичу! Скільки років і коштів знадобиться для того, щоб навести лад з твердими побутовими відходами в Одеській області?
– Наша програма розрахована до 2011 року. Часу для такої великої роботи небагато, але й немало. На першому етапі, який має бути реалізований у найближчі два роки, необхідно насамперед провести інвентаризацію і паспортизацію всіх полігонів. Як не дивно, але з 585 зареєстрованих в області сміттєвих звалищ лише 137 мають технічні паспорти.
Друге важливе завдання першого етапу – оновлення транспортного і контейнерного парку підприємств, які здійснюють збирання і вивезення сміття.
У цей же час передбачається реконструкція полігону “Дальницькі кар’єри”, розроблення базових технологій обладнання для сміттєпереробних комплексів, створення яких планується на другому етапі.
Після вивчення і порівняльного аналізу різних альтернативних схем комплексного поводження з відходами ми прийшли до висновку, що замість сміттєспалювальних заводів і розширення полігонів нам необхідно створити низку сміттєпереробних комплексів, на яких частина відходів сортуватиметься і використовуватиметься як вторинна сировина, а решта – перероблятимуться в екологічно безпечні, багаті гумусом суміші, добавки до палива енергогенеруючих установок або інші корисні матеріали.
Цей етап займе ще чотири роки.
Вартість реалізації програми – близько 260 мільйонів гривень, джерела фінансування – держбюджет, фонд охорони довкілля, місцеві бюджети, кошти підприємств.
Робота буде велика, терміни короткі, але, вважаю, реальні.
