В облдержадміністрації розглядався хід виконання пункту 5 обласної програми «Регіональна ініціатива», присвячений питанням забезпечення населення сільських районів якісною питною водою. У 2005 році має бути завершено план робіт, пов'язаних із централізованою подачею води 82 населеним пунктам, розташованим у найбільш критичних районах області. Крім того, має бути завершено спорудження Кілійського, Дністровського, Суворовського і Татарбунарського групових водопроводів.
Одеська область має незначні ресурси прісної води, яка може бути використана як питна. Особливо злободенним є водопостачання південних районів, де завжди спостерігався гострий дефіцит придатних джерел. Природні проблеми ускладнюються тим, що в селах після перерозподілу власності далеко не всі водоподавальні споруди закріплені за територіальними громадами. Багато з них залишилися сьогодні без господарів, і тому не мають ліцензії. Громади неохоче беруть на свій баланс системи водних мереж, оскільки не мають у своєму розпорядженні коштів для їхнього утримання та обслуговування. Тарифи і проплати з них не покривають експлуатаційних витрат. Вихід із ситуації полягає у вживанні низки організаційних заходів. Насамперед до них відноситься упорядкування майнової приналежності сільських об'єктів водопостачання, а потім – передача їх у комунальну власність. Тобто потрібно розробити хоча б один пілотний проект створення підприємств, які б взяли на себе відповідальність і піклування про водопостачання. Вони і забезпечуватимуть розвиток матеріально-технічної сторони об'єктів.
Як сказав начальник Головного управління житлово-комунального господарства, енергетики та енергозбереження облдержадміністрації Михайло Півторак, водопостачання по області здійснюють 34 комунальних, 297 відомчих і 548 сільських водопроводів. Максимальний добовий обсяг споживання води досягає 975 тис. куб. м, з яких 60% надходить з поверхневих джерел, а решта – з підземних. В області діє 5,2 тис. артезіанських свердловин, у води, яка надходить з них, значно підвищилася мінералізація. Це сталося з об'єктивних причин внаслідок зсуву земних шарів, після чого рівень сарматського водоносного горизонту знизився з 5 до 25 м.
Це тим більше робить нагальною потребу пошуку питних підземних вод і буріння розвідувально-експлуатаційних свердловин. Їх відповідно до програми, записаної в пункті 5.1., має бути до кінця 2005 року пробурено 98, що дозволить поліпшити становище у 75 населених пунктах. За попередні три роки надійшло 2,8 млн гривень. Це вдвічі менше, ніж необхідно. Тому введено в дію лише 40 свердловин. Однак «Причорноморгеологія» далі розглядає доцільність буріння кожної свердловини, а потім укладає договори з райдержадміністраціями і міськвиконкомами про фінансове забезпечення. Однак геологи занепокоїлися, що в 2005 році їм замість необхідних 18 млн гривень дадуть «урізану» суму.
Щодо пункту 5.2., який охоплює проблеми чотирьох вище- згаданих водопроводів, то тут надходження коштів передбачено з боку держави. За даними обласного управління з питань водного господарства, загальна готовність Кілійського групового водопроводу складає майже 75%. Зараз потрібно вирішити питання про установлення водоочисних споруд і агрегатів щодо знезаражування води. Для завершення будівництва потрібно ще 31 млн гривень.
Розпочато будівництво першої черги Татарбунарського групового водопроводу і насосних підкачувальних станцій. Кошторисна вартість його дорівнює 14,9 млн гривень.
Будівництво першої черги Дністровського групового водопроводу профінансовано на 24%. Прокладено тільки 44 км труб із передбачених за проектом 78 км Суворовського групового водопроводу.
На подальше будівництво цих чотирьох об'єктів заплановано в 2005 році виділити 42,8 млн гривень державних коштів. Однак народний депутат Юрій Крук порушив питання з приводу виділення коштів на завершення Кілійсько-Татарбунарського водопровідного комплексу: якщо відповідно до державної бюджетної програми в Одеській області планувалося виділити на це 12 мільйонів, то фактично на 1 січня 2005 року було профінансовано 9 млн гривень. Було вирішено направити листа уряду про розконсервування Суворовського і Дністровського водопроводів.
