…У 1547 році, після вінчання на царство, Іван ІV вирішив одружитися; боярська дума з цієї нагоди затвердила документ про представлення до двору найкращих наречених у державі. І ось обрані красуні в супроводі служниць прибули до столиці. У вирішальний день намиті, причесані, припудрені, одягнені в найкращі вбрання дівиці, одна за одною, проходили повз царя, що сидів на троні. Іван ІV у всій церемонії був незворушним, а коли вона закінчилася, він піднявся, рішуче підійшов до Анастасії Романівни Захар’їної і подарував їй хусточку, гаптовану перлами. Цар був зачарований не тільки красою дівчини: розмовляючи з Анастасією, він відзначив її розум, м’якість, скромністьі благоліпність.
…Початок 2005 року. Молода панянка знову вбирається до оглядин. На ній – довгорукавник із кольорового шовку, червоний сарафан із декоративною подовжньою смугою – щоб створити образ більш стрункий. Так само сарафан розшитий і по низу – перлів і коштовних каменів в орнаменті не злічити! Дівчина надягає душегрію з щільної кольорової тканини і, нарешті, головний убір – вінець, прикрашений ряснами з перлів – ледве не до самих плечей.
Представляючи Анастасію, дочку Романа Юрійовича Захар’їна, чиї нащадки згодом почали носити прізвище Романових і три сторіччя під цим прізвищем обіймали Російський престол, директорка Ізмаїльського історико-краєзнавчого музею Придунав’я Раїса Петрівна Шишкіна нагадує залі, що затамувала подих від воскреслої чудової краси, генеалогічне древо цієї боярині. Вона – онука Ірини Іванівни Тучкової, а цей древній боярський рід жителям Придунав’я знайомий більше за особою генерала Тучкова, що заснував місто Ізмаїл. Таким чином, посміхається історик, деяким чином столиця Бессарабії Ізмаїл із Москвою може говорити на “ти”.
Не перший рік фахівці історико-краєзнавчого музею Придунав’я відтворюють костюми, що носили з часів прийняття Київською Руссю християнства. Робота копітка й надзвичайно складна. Так, наприклад, на виготовлення вбрання, що його могла носити Анна Ярославівна, дочка Ярослава Мудрого, у працівників музею пішло понад два роки – тільки перлів на одязі нашито 6 тисяч штук! На сьогодні в музеї Придунав’я зібрано колекцію з понад 20 новостворених костюмів. Цими днями відбулася презентація двох нових убрань – Анастасії Романівни, про яке ми розповіли вище, і знаменитої меценатки Галшки Кулевичівни, або Єлизавети Василівни Кулевичівни, яка 15 жовтня 1615 року підписала дарчу і передала спадкову землю в центрі Подолу в Києві на монастир і школи – згодом тут була заснована відома Могилянская академія.
На виготовлення цих костюмів, що максимально відповідають історичній вірогідності, так само пішло по два роки копіткої праці – починаючи з наукових розвідок і аж до власне ручної роботи. Ізмаїльці й гості міста, що були присутніми на театралізованій презентації костюмів, по праву називали їх витворами мистецтва.
Така нетрадиційна форма роботи істориків викликає жваву зацікавленість: музей Придунав’я співпрацює з туристичними агентами з Одеси й Молдови, театралізовані вистави, коли за допомогою костюмів відтворюються окремі фрагменти нашої історії, із задоволенням дивиться молодь. Костюми – експонати музею Раїси Петрівни Шишкіної – по праву можуть стати однією з ланок у величному ланцюжку культурних досягнень Одещини.
