Нещодавно призначений на посаду начальника управління охорони здоров'я облдержадміністрації Василь Степанович Лапай відомий як у медичних колах, так і серед широкої громадськості регіону. Десять років він був головним інфекціоністом області, понад сім років працював головним лікарем Одеської міської клінічної інфекційної лікарні, з якою, за його визнанням, розставався з болем: тут він пройшов шлях від лікаря-ординатора до завідувача відділення і керівника медустанови. За останні роки у клініці багато чого було зроблено – значно зміцнено її матеріально-технічну базу, капітально відремонтовано бактеріологічну лабораторію, розпочато й успішно триває реконструкція, практично будівництво заново, циркулярного корпусу лікарні, який є пам'яткою архітектури.
Основною метою своєї діяльності на новій посаді В.С. Лапай вважає насамперед забезпечення доступності медичної допомоги для всіх верств населення, підвищення її якості та ефективності.
Які шляхи вбачає він для її досягнення? Відповідаючи на це запитання нашій газеті, Василь Степанович говорив про програму дій галузі охорони здоров'я в області на найближчу перспективу. Йому – слово.
– Одне з основних завдань – диспансеризація. Розпочата кілька років тому програма виконується повільними темпами. Поки не виконаємо всі належні заходи у повному обсязі, не знатимемо максимально точно справжню картину стану здоров'я населення області у всіх його категоріях.
Ще одна актуальна проблема – впровадження сімейної медицини, з розв’язанням якої тісно взаємопов’язаний подальший розвиток сільської медицини. Це є й одним з пунктів програми «Регіональна ініціатива». В області сьогодні працюють понад 50 амбулаторій сімейної медицини, на селі – 40. Створити всі умови для того, щоб збільшувалася і зміцнювалася мережа амбулаторій загальної практики, щоб будь-яка сім’я могла користуватися послугами лікаря, якому цілком довіряє турботу про здоров'я і дітей, і дорослих, – над цим ще працювати і працювати. І в плані переобладнання, зміцнення бази сільських медустанов, особливо ФАПів, і у плані підготовки відповідних кваліфікованих кадрів.
Хотілося б торкнутися і такої теми, як розвиток спеціалізованих медичних центрів. Адже все ще чимало випадків, коли нашим пацієнтам доводиться їхати на деякі види лікування до Києва, інших областей України, а то і за кордон. Здається, в області достатній медичний потенціал, особливо щодо кадрів, для того, щоб забезпечувати людей необхідною медичною допомогою у повному обсязі. Звичайно, потрібно залучати інвестиції (і над цим управління працюватиме постійно) для придбання сучасного медичного устаткування, впровадження новітніх технологій лікувальних процесів – всього того, що гарантовано підвищує якість діагностики й успішність лікування. Більше варто піклуватися про обмін досвідом з колегами з інших областей України і зарубіжжя, брати на озброєння все краще, передове у сьогоднішній медицині.
Про страхову медицину говорилося і писалося у пресі дуже багато. Мені здається цілком логічним перехід до такої форми. Адже зрозуміло будь-якій неупередженій людині, що бюджетних асигнувань, які виділяються на охорону здоров'я, недостатньо для того, щоб розвивати медицину відповідно до світових стандартів профілактики і лікування захворювань.
Часто доводиться стикатися з тим, що хвороба когось з членів родини з наступною госпіталізацією стає тяжким тягарем для родичів. Не секрет, що у наш час і харчування в стаціонарі, і придбання необхідних ліків у більшості випадків робиться за рахунок пацієнта або його родичів. Звести такі витрати населення до мінімуму, особливо у випадках хронічних захворювань, – одне з насущних завдань. І тут може допомогти впровадження досвіду лікарняних кас, що є вже у деяких районах області. А майбутнє, звичайно, за страховою медициною.
І ще про одне. Вірно кажуть: той, кого попереджено, той озброєний. Медичною мовою це перекладається так: хворобу легше попередити, ніж лікувати. Мені, як інфекціоністові з великим стажем практичної роботи, ця заповідь, відома з часів Гіппократа, особливо близька. Дуже багато залежить від грамотно поставленої санітарно-просвітницької роботи, спрямованої на профілактику захворювань. Цю сторону діяльності галузі ні в якому разі не можна упустити. Як і виховання змалечку здорового способу життя, вільного від згубних для здоров'я людини звичок і уподобань.
У сьогоднішній охороні здоров'я немає другорядних завдань, всі – першочергові. Життя, звичайно, не раз внесе корективи у намічені плани. Але незмінним завжди залишиться одне – забезпечити у повному обсязі своєчасну ефективну медичну допомогу будь-якому стражденному.
