У рік 60-річчя Великої Перемоги саме час задуматися над тим, що, власне, ми пам’ятаємо з нашої історії, як бережемо цю пам’ять. Написано книги про війну, зберігаються у домашніх архівах пожовклі трикутники з фронту, прострелені партквитки лежать під склом в експозиціях музеїв...
На сходах міського музею – тануча кучугура, вікна зсередини зачинені віконницями. Голова громадської ради музею М.К. Мемей відчинив двері і... Не чекайте опису експозицій та розповіді про експонати. Шафочки і вітрини порожні, історичні реліквії складені купками та гірками у найдальшій комірчині, вогкій, не відремонтованій. Схоже, що ремонт тут проводився у тому самому 1961 році, коли на бюро міському партії було ухвалено рішення про створення у м. Котовську громадського музею. До речі, це єдиний документ, яким музей може підтвердити своє існування. Адже навіть технічної документації на приміщення немає. Тим більше, немає “паперового” підтвердження про те, що воно належить або орендується музеєм. Тут багато чого немає – телефону, води, світла, шматка стелі... Відсутнє і опалення, тому температура, як на вулиці. І що цікаво – директора музею теж немає. Посади такої для громадського музею не передбачено. А отже, і господаря немає Хотілося заглянути до інвентаризаційної книги, поцікавитися, що було з експонатів, що залишилося, але цієї книги не виявилося. Щоправда, є в Одеському обласному краєзнавчому музеї акт про інвентаризацію нашого музею за 1997 рік.
Дізналися, що спроба ремонту все-таки була. Дві жінки, направлені на громадські роботи з центру зайнятості, побілили одну кімнату. Але це крапля у морі. Будівельники-професіонали оцінили обсяг ремонтних робіт у 50 тис. грн. Багато служб готові піти назустріч, надати свої послуги зі скидками, щоб у місті відродився цей об’єкт культури. Це і “Теплокомуненерго”, і газове господарство, і “Укртелеком”. Але кошти потрібні чималі. Тут же сміття, якого у приміщенні накопичилося дуже багато, вивозити теж потрібно за плату; адже у двір не винесеш, не спалиш – центр міста все-таки. Ганна Миколаївна Вишневська, завідувачка відділу культури міськвиконкому, запевнила, що питання відновлення музею розв’язується, готується документація прийняття цього приміщення на баланс відділу культури. За її словами, міський голова має намір винести питання про музей на обговорення чергової сесії міськради. Це все у перспективі. А поки що кістки мамонтів лютий холод і вогкість зносять стійко (можна сказати, героїчно) у відведеній для них занедбаній шафці, яка у передній кімнаті притулилася до бочки з-під вапна та до купи сміття. Інші ж експонати у катастрофічному стані; багато які відновленню вже не підлягають.
Сподіватимемося, що до дня Перемоги доля музею зміниться, і недоречним буде питання про те, чи потрібен він місту. Ну, а поки що двері міського громадського історико-літературного музею відчинилися перед нами лише на кілька хвилин, щоб можна було переконатися у тому, що до прийому відвідувачів він не готовий.
