Вільних місць немає, -
говорить директор одеської приватної спеціалізованої школи І-ІІІ ступеня «Гармонія» Т.В. ПРОЦЕНКО.
- Тетяно Вікторівно, мабуть, це – не єдина ваша проблема?
- Безумовно. Справа у тому, що приватну школу звикли розглядати як одну з форм бізнесу. Так, ми продаємо послуги, але вони специфічні – освіта дітей. На Заході школи не обкладаються податками, у нас теж є пільги щодо ПДВ, але інших пільг, як у звичайних школах, немає, і не передбачаються.
Проте, престиж приватних навчальних закладів постійно зростає, але і вимоги батьків теж. Їх можна зрозуміти: вони платять і хочуть бачити певний результат. Щоб його досягти, потрібно розв’язати безліч проблем. І, насамперед, модернізувати навчальний процес.
Навчальна модель, що існувала у Радянському Союзі, вже непродуктивна. Суспільство живе за умов ринку, та й діти змінилися, причому, з об'єктивних причин. Ми говоримо: вони мало читають. Але це років 30 – 40 тому читання було одним з головних занять, сьогодні у дітей є телевізор, комп'ютер. Від цього нікуди не дінешся. У зв'язку з цим розумові процеси у їхній голові відбуваються набагато швидше через величезну кількість інформації навколо. Сьогодні школярі часто грамотніші у питаннях інформаційних технологій, ніж самі вчителі. Тому освіта сьогодні повинна розвиватися іншим шляхом.
- Тобто йти шляхом інформаційних технологій?
- Освіта повинна бути насамперед діяльніснішою, а не знаннєвішою. Ми працюємо за методикою Ільконіна-Давидова – стимулюємо мислення дітей, а не їхню пам'ять. Зараз вже не актуально просто засвоювати чужі знання, інформації зараз дуже багато, і учню важливо навчитися з нею працювати. Тому на уроках повинні бути інтерактивна та ігрова форми подачі матеріалу, ми даємо учням можливість оцінювати самих себе, а не лише вислуховувати зауваження вчителя. Крім того, дуже ефективним є такий спосіб стимуляції розумової діяльності, як «мозковий штурм», коли учні висловлюють всі ідеї, що прийшли у голову, з приводу обговорюваного питання.
- Отже, не все зводиться до інформаційних технологій?
- Одним з недоліків комп'ютерного століття є те, що у дітей погано розвивається образне мислення, вони погано сприймають інформацію на слух. Тому спілкування на уроці – це те, що не замінить навіть найсучасніший комп'ютерний клас. До речі, з проблемою спілкування тісно пов'язаний розподіл на класи за принципом, чим менше учнів у класі, тим краще. Цією «хворобою» приватна освіта перехворіла зовсім недавно. Клас повинен бути колективом, у ньому повинно бути 15-16 чоловік, а в старших – всі 20, щоб діти не зазнавали дефіциту у спілкуванні, адже вони такі різні!
- А чи можливий дефіцит спілкування з вчителями?
- Справа, швидше, в іншому. Приватну школу часто сприймають, як заклад, де плекають самозакоханих особистостей. Зрозуміло, все залежить від статусу школи, від її конкретних цілей. Але у будь-якому разі суворість повинна перемежовуватися з повагою до творчих здібностей дитини. Їй повинно бути цікаво навчатися. Ось тут ми підійшли до проблеми добору викладацьких кадрів. Вчителі повинні відповідати учням за духом. Наприклад, розумітися на тих же комп'ютерах. Багато молодих педагоги бояться до них підійти, хоча вчителі пенсійного віку найчастіше добре адаптували комп'ютери до своїх уроків. Ось ми з 7-м класом створили на комп'ютері програму «Все про Трипільську культуру». Бери – і користуйся. Дуже добре демонструвати за допомогою комп'ютера карти, малюнки, використовувати анімації, навіть заповнювати контурні карти можна, сидячи за комп'ютером.
- Наскільки гостро все ж стоїть кадрове питання?
- Для нашої школи зараз вже не гостро. Але взагалі багато вчителів бояться йти у приватну школу, мовляв, діти розбещені, батьки вибагливі, можна залишитися без пенсії, та й взагалі все це – тимчасове явище. Так кажуть ті педагоги, які, мабуть, звикли стояти на місці. Але ж у приватній школі розслаблюватися не можна. Тут всі – учні, колеги, батьки, дирекція взаємно вимогливі. Ми, зрештою, повинні утриматися на плаву за умов ринку.
- До речі, з приводу конкурентоспроможності. Чи багато у вашій школі вільних місць?
- Якраз вільних місць немає. Навіть плануємо розширюватися, тільки для цього потрібні кошти. Зрозуміло, оплати батьків за навчання на це не вистачить. Є варіант кредиту, інвестицій. Загалом, є до чого прагнути.
