Що краще – загальноосвітня школа з усіма її традиційними недоліками або ж приватна, з індивідуальним підходом до кожного учня, триразовим харчуванням і всіма атрибутами високооплачуваного навчального закладу? Ми опитали батьків, діти яких навчаються або навчалися в минулому в елітарних платних школах, і ось, що ми почули:
Клавдія М., мати одинадцятирічної Дарини:
- Я вважаю, що приватні школи ставлять перед собою одне завдання – зберегти свою репутацію. Звідси висновок: на багато речей закриваються очі, починаючи від рівня знань кожного окремо взятого учня до загальної організації навчального процесу. Моя донька в шостому класі, кругла відмінниця, але я все частіше з жахом помічаю, що її знання дрейфують десь на рівні третього. Коли я звернулася з претензіями до вчителів, ті тільки руками розвели. Мовляв, за гроші, які ми щомісяця виплачуємо, мою дитину оцінюватимуть за тією шкалою, яка необхідна для того, щоб зробити її перебування в школі райськими канікулами.
Сергій Г., батько восьмирічного Григорія:
- Батьки направляють дитину до приватної школи з однієї причини – через недостачу часу і довіряють своїх чад у руки найчастіше безвідповідальних викладачів. А себе тим самим позбавляють можливості особисто контролювати навчальний процес. Як відомо, учень проводить у такій школі весь день, там же, у другій половині дня виконуються домашні завдання. Це і є основний мінус. Звідки взятися свідомості у восьмирічної дитини? Сама вона нізащо не сяде і не освоїть новий матеріал. Тому замість виконання домашнього завдання, учні займаються чим завгодно, тільки не справою.
Ірина К., мати чотирнадцятилітнього Дмитра:
- На мій погляд, приватні школи, як і будь-яке інше соціальне явище, пройшли свою еволюцію. Усього кілька років тому головним завданням викладачів було не висококласне навчання, а боротьба з наркотиками, пияцтвом і палінням, що у силу фінансового статусу батьків могли собі дозволити багато учнів. На уроках бешкетували неповнолітні нащадки, виховані в дусі “можна все, і за це нам нічого не буде”, а батьки ні сном, ні духом не знали про справжній стан справ. Існувала і дуже розхожа думка, що, віддавши своє чадо в руки високооплачуваних учителів, поважне сімейство може бути спокійним – свій спокій вони оплатили. Однак і це випробування приватні школи не пройшли. Не багато з них “дожили” до свого першого випуску. Існувала реальна загроза приватному бізнесу, довелося внести відповідні зміни і реконструювати всю систему навчання. Тому сьогодні все частіше можна почути позитивні відгуки і найвищі похвали на адресу приватних шкіл.
Віктор П., батько дванадцятирічної Ганни
- Якщо дивитися в корінь, то головною проблемою я вважаю надмірну зацікавленість викладацького складу в кожному окремому учні. Учителя підходять до своєї шляхетної місії занадто вже матеріалістично і всіма правдами і неправдами намагаються уникати гострих кутів, щоб зберегти добрі стосунки і з батьками, і з дітьми. Адже необхідно витримувати конкуренцію з іншими школами, і зберегти за собою тепленьке місцечко. На тлі всіх цих проблем навчання і хвалений індивідуальний підхід до кожної дитини відходять на задній план. Виходить, єдине, що ми, батьки, одержуємо, оплачуючи далеко не дешеві послуги приватних шкіл – це нормальне харчування і веселе дозвілля наших дітей.
