На захист контрактника
Думка про те, що «студент-контрактник – тупоголовий татусин синок (донька), який нічого не знає, не хоче знати, а вуз відвідує лише для того, щоб потусоватися в компанії та одержати в підсумку «кірочку», уже стала розхожою. Мені ж хочеться трохи згладити негатив, який створився навколо ситуації «контрактна форма навчання і контрактник-студент зокрема».
Будучи студенткою-бюджетницею популярного в Одесі вузу (ОНУ ім. І.І. Мечникова), спілкуючись і навчаючись разом з горезвісними контрактниками вже близько чотирьох років, хочу відзначити, що далеко не всі бюджетники – розумники-трудівники і далеко не всі контрактники - ледарі.
Отже, спробуємо подивитися на ситуацію трохи в іншому аспекті. Перше запитання – чому контрактники обрали саме таку форму навчання? Некомпетентні особи пояснюють собі це так: даним абітурієнтам не вистачає елементарних знань (попросту кажучи, мізків), щоб навчатися на бюджеті, зате є тато з товстим гаманцем і зв'язками. Так навіщо ж зайвий раз переживати, псувати нервову систему і намагатися вивчити щось, щоб протиснутися на бюджет? Так, таке судження має місце і право на існування.
Але є й інший погляд на це. Студенти-контрактники міркують так: навіщо мені, маючи матеріальний статок, переходити дорогу менш забезпеченому абітурієнту, зменшуючи тим самим його шанси на одержання безкоштовної освіти. До того ж, тільки контрактники (відповідно до українського законодавства) одержують по закінченні вузу вільний диплом і право влаштуватися на роботу куди душа побажає, тобто, у будь-яку фірму з високими окладами і перспективою кар'єрного зростання. Бюджетники ж позбавлені цього: вони зобов'язані відпрацювати три роки на державу, одержуючи мізерну зарплату, витрачаючи весь запас своєї творчої енергії та найкращі роки свого життя (22 – 25 років) на животіння в облізлих кабінетах держслужб. І нарешті, навчаючись на контракті, ти більше усвідомлюєш, як важливі і цінні ті знання, за які твої близькі платять чималі гроші. Таким чином, контрактна форма навчання стимулює студента до самовіддачі, допомагає йому розставити пріоритети, визначити мету і чітко дотримуватися наміченого плану.
Сьогоднішній студент знає: не важливо, бюджетник ти чи контрактник, добрим працівником або професіоналом ти станеш тільки тоді, коли матимеш міцні знання. Приватному роботодавцю зовсім не цікаво, чий ти нащадок, зате йому далеко небайдуже, фахівець ти чи ні, принесе твоя робота йому прибуток чи ні...
Ще один важливий момент: ставлення до контрактника викладачів і друзів-бюджетників. Спочатку презирливе: на контрактника дивляться з погордою і ті й другі. У процесі навчання кордони розмиваються: значення мають тільки розумові здібності, талант і посидючість студента. Багато контрактників - дуже розумні студенти, не в приклад деяким бюджетникам, яким до своїх однокашників ще рости і рости.
Звідки ж взялася думка, що тупоголовому контрактникові варто лише відкрити гаманець - і він уже відмінник. У той час як бюджетнику потрібно як слід потрудитися, щоб мати такий же результат? Носіями таких ідей є найчастіше бюджетники, які не відзначаються розумом, які виправдовуються перед друзями і близькими стандартною фразою: «На іспиті мене навмисно валять, а грошей у запасі немає». Чи варто вірити таким абітурієнтам?
До речі, співвідношення контрактників і бюджетників у моїй групі: 50%:50%; співвідношення відмінників – таке ж.
