Державне підприємство “Чоразморшлях”, далі ДП ЧАМШ, розташоване в Одесі, завжди було одним із найголовніших складників нашого флоту. Можна сказати, воно є сполучною ланкою між суднами та портами, оскільки будь-яка акваторія порту подеколи потребує днопоглиблювальних робіт.
Після розвалу Радянського Союзу було знищено унікальне Чорноморське пароплавнство. Але ДП ЧАМШ уціліло. Держава мала б із цього радіти та докласти всіляких зусиль для його збереження, збільшення його робочого потенціалу. Але, мабуть, якраз у цьому державні мужі й не зацікавлені, позаяк виказують злочинну недбалість і безконтрольність в організації його функціонування. Все це фактично призвело до зупинення виробництва. Звідси - виниклі проблеми з контрактами за кордоном і на внутрішньому ринку., що позначилося на заробітній платі працівників, психологічному кліматі у колективі.
Нова влада, прийшовши, пообіцяла народові в усьому розібратися, і почала міняти керівників. На перший погляд, правильні дії. Справді, як каже прислів’я, “риба гниє від голови”. І ось наказом міністра транспорту та зв’язку, до чийого відомства належить підприємство, 24 лютого начальником управління ДП МАМШ призначено Є.В. Науменка. Колектив підприємства з задоволенням зустрів цю звістку, бо вважав, що міністерством призначено досвідченого професіонала, який виведе підприємство з глибокої кризи.
Минув місяць. Почався другий, а ситуація на підприємстві погіршується, його борги зараз становлять уже понад 60 млн грн і далі ростуть сніговою кулею. Зарплата не виплачується, борг сягнув за 14 млн грн, люди на суднах флоту не забезпечуються харчуванням – голодують. “Чоразморшлях” фактично перебуває в коматозному стані, керованість виробничим процесом втрачено. Простоюють потужні, унікальні судна-земсняряди, і це при тому, що держава укладає контракти з аналогічними іноземними компаніями, зокрема щодо робіт на Дунаї. Сьогодні тут відбувається масове звільнення унікальних фахівців.
Заступник начальника управління з експлуатації капітан В.В. Беспалов подав заяву на звільнення, 28 березня звернувся до Є.В. Науменка з рапортом, де зокрема зазначає: “З Вашим приходом цілком паралізовано систему керування. Днопоглиблювальні роботи в портах Одеса, Южний, “Азовсталь”, Маріуполь проігноровано. На 2005 р. не підписано жодного нового проекту. Відповідно, не ремонтується флот під мобілізаційні гроші з цих проектів. А днопоглиблювальний флот з іще чинними документами простояв на базі (з/с “Арабатський”, з/с “Чорне море”) замість того, щоб виконати вже підписані до Вашого приходу договори”.
“Крім того, - веде далі В.В. Беспалов, - інвестори, підготовлені мною, були Вамі відкинуті в перший же день Вашого призначення. Як наслідок, усі інвестиції в ДП ЧАМШ замкнулися на одній компанії “Екогідротехніка”, яка також зосередила у своїх руках зовнішньоекономічну кредиторську заборгованість щодо Південно-Східної Азії (з/с “Гогланд” і “Херсонес”). Принцип інвестиційної політики, спрямований на дотримання інтересів ДП ЧАМШ, Вами порушений. Інвестиційна німецько-ізраїльська група, у присутності першого заступника начальника управління Бикова А.І. була Вами виведена з ринку інвестицій.
Таким чином, домінує така адміністративна політика:
Знижується балансова вартість флоту шляхом заморожування його ремонту, втрата його класифікаційних документів.
Заморожено вже підписані договори (наприклад, підхідний канал порт Одеса, з/с “Арабатський”).
Не провадяться приготування до роботи у 2005 р.; договір, під який можна одержати кредит, мобілізацію і відремонтувати флот, не укладено.
Розганяються екіпажі суден, унікальні кадри, на підготовку яких ідуть багато років.
Питання заробітної плати намагаються вирішити за рахунок уже зароблених недоодержаних коштів, у період роботи колишньої адміністрації (о. Тузла, Керченський канал, ТОВ “Ростверк”, Іллічівськ). Добивається останній проект у порту Іллічівськ. Жодної копійки нова команда “кризових менеджерів” не заробила, а підприємство з кризи заганяється у коматозний стан.
Відкидаються сумлінні закордонні інвестори, чим порушується Закон України “Про інвестиції”, принципи змагальності в інвестиційній політиці.
Перелічені шість пунктів включають у себе, але не обмежують аргументацію неспроможності нової адміністративної політики. Мимоволі напрошується питання: “Кому це вигідно?”. Відповідь така: принцип “що гірше – то ліпше”, як правило, передує процесові переходу власності з державних у приватні руки.
Тільки лобіювання інтересів третьої групи може пояснити логіку Ваших дій, якщо, звісно, виключити ймовірність помилки та некомпетентності менеджерів, що з Вами прийшли. Проте Ваш досвід майже виключає таку ймовірність”.
Якщо все, що діється, відповідає тому, що стверджує В.В. Беспалов, то тоді все зрозуміло. ДП ЧАМШ – дуже ласий кусень, який іще не “прихватизовано”. І знову питання: кого ж репрезентує Є.В. Науменко? Не спадає на думку, що самого себе…
У справу порятунку державного підприємства, що має стратегічне значення і здійснює днопоглиблювальні роботи, потрібне негайне втручання вищих державних структур. Безумовно, є й інша потреба – притягти до відповідальності керівників, як колишніх, так і теперішніх, винних у ситуації, що склалася.
