Цей лист можна було взагалі не розглядати на підставі ст. Закону України “Про звертання громадян” як не підписаний автором. У анонімки - абстрактна адреса: “Мешканці села Надеждівка, Арцизький район Одеської області”.
Але взятися за перо спонукав той факт, що кількість анонімних пасквилів, на жаль, збільшується і в них викладається наклеп. У даному листі йдеться про широко відоме у нашому регіоні ВАТ “Шампань України і про не менш популярну Надеждівську сільську раду, яка ось вже кілька років виходить переможцем обласних конкурсів на кращий благоустрій та санітарний стан території. Та й на республіканському рівні Надеждівка входить до першої десятки найкращих сільських населених пунктів.
Але чиясь невідома рука (визначити - прерогатива правоохоронних органів) вже тривалий час наполегливо намагається дискредитувати місцеве керівництво, внести смуту у ряди акціонерів, розхитати стабільність.
На останніх зборах акціонерів “Шампані України”, яке відбувалося 25 березня п.р., його учасники знову висловили свою довіру голові правління Ігнату Васильовичу Братінову. Але не можна заплющувати очі і на той факт, що хтось розповсюдив у залі злісну листівку з відкритим закликом: “Піднімайся, Шампань!. В її тексті автори не поскупилися на наймерзенніші слова та нецензурні висловлювання.
Але повернімося до листа. Що ж так не подобається його автору? Насамперед, те, що багато працівників підприємства почали продавати свої акції. І не кому-небудь, а особисто голові. Ми розмовляли з багатьма людьми в селі. Всі вони розповідали що ніхто їх не примушував це робити. І продавали вони свій пай по сталій на той час ринковій ціні.
Більше того, і сьогодні в селі є люди, які пропонують купити в них ці акції. І знову не кому-небудь, а лише І.В. Братінову.
У подальшому з'ясувалася причина такої поведінки людей. Вона багато в чому пояснюється тим, що часто заїжджі гастролери скуповують акції, а потім зникають з поля зору і чекають повного руйнування колишніх СВК, щоб скупити їх за безцінь.
“До нас теж заїжджають такі доброзичливці, - говорить І.Д. Бончев. - Вони розповідають всілякі байки про розквіт села під їхнім керівництвом і спонсорською допомогою. Але ми ж знаємо, що “Шампань України”, яка на сьогодні має понад 700 гектарів лише одних виноградників, дуже вже ласий шматочок. Ми, як бачите, тримаємося один одного. Ось і намагаються завдати удару з-за рогу, посварити людей, похитнути їхню віру у свого керівника”.
“Звідки у керівників господарства стільки грошей?” – запитує анонімник. Хоча дуже добре знає відповідь на це запитання. Пояснимо його і нашим читачам. Але для цього потрібно звернутися до історії села. До війни в Надеждівці жили німці-колоністи. Їхні нащадки і сьогодні не втрачають зв'язок зі своєю колишньою батьківщиною, навіть створили там, у Німеччині, бессарабське товариство, яке очолює всім відомий у селі Гюнтер Фостер.
Члени товариства часто бувають у гостях, надсилають подарунки, особливо дітям. Вони не раз висловлювали вдячність місцевим жителям за те, що зберегли село, його старі будинки, зберегли пам'ять про тих, хто тут раніше жив і працював. До речі, у рідному будинку предків Фостера зараз відкрито місцевий музей, де можна ознайомитися з експонатами, які розповідають про минуле і сьогодення села.
Голова німецького товариства, довідавшись про те, що в селі з'явилися люди, які хочуть роз'єднати акціонерів, підірвати економіку господарства, запропонував гроші на закупівлю акцій, але і виставив свої умови: робити все можливе, щоб зберегти господарство і поліпшувати умови життя людей, особливо дітей і пенсіонерів. І довірив кошти тому ж І.В. Братінову. А як пунктуальний німець і документ відповідний склав.
Тепер розповімо ще про одне нетипове явище, про яке автору анонімного листа невигідно нагадувати. Справа у тому, що за підсумками року в господарстві не проводиться перерозподіл коштів між акціонерами, оскільки, якщо дотримуватися закону, то основна частина грошей дісталася б основному власнику акцій – голові підприємства. А кошти ці чималі: “Шампань України” має в рік близько одного мільйона чистого прибутку. Куди ж ідуть ці кошти? За рішенням тих же зборів акціонерів – на подальший розвиток самого підприємства і на соціальні потреби.
Щодо розвитку, то потрібно відзначити, що господарство давно обходиться без кредитів, щороку збільшує площі під виноградники, оновлює їхні сорти, вдосконалює технологію і поліпшує якість виноматеріалів, які охоче закуповують підприємства України та Росії. На полях працює нова техніка. На фермах – племінна худоба і птиця.
А щодо соціального забезпечення, то І.В. Братінов сказав: “Для села ми грошей не шкодуємо”. І це сказано не для красного слівця. Під опікою господарства перебувають всі соціальні об'єкти. Ось як конкретно це виглядає за підсумками минулого року. Лише на ремонт школи пішло 22,8 тис. гривень. Крім того, було виділено кошти на стипендії кращим учням, на організацію безкоштовного літнього відпочинку, на організацію екскурсій дітей та вчителів до Києва та Одеси. А це ще десять тисяч гривень.
Не обійдений увагою і дитячий садок. Жодне свято не обходиться без солідних подарунків. Та й донедавна він взагалі був на повному забезпеченні господарства. Тільки з нинішнього року був переведений на баланс сільради. Але і це не послабило усталені традиції щодо дітей.
Пенсіонери нам довго розповідали, як їх влітку за рахунок господарства возять відпочивати на море, про те, що їм передбачене безкоштовне проживання у квартирах і службових будинках. Запрошували обов'язково відвідати їхнє свято – День літнього працівника, де ветерани праці почують про себе добре слово й одержать пам'ятний подарунок на солідну суму.
Цей перелік, на щастя, можна продовжувати. Відзначимо, що на соціальні потреби у минулому році витрачено понад 260 тисяч гривень.
Звичайно, члени колективу можуть дозволити собі ухвалювати такі рішення, тому що за свою працю одержують найвищу в районі середню зарплату від 400 до 700 гривень. Так на додачу продукти харчування. У минулому році акціонерам видано 113 тонн пшениці, 114 тонн ячменю, 52 тонни соняшнику та багато чого іншого. При цьому не залишили без уваги не лише працюючих на підприємстві, але і всіх пенсіонерів та інших незаможних односільчан.
Але повернімося знову до листа. Що ще не подобається автору? Повідомляє факти.
Наводиться приклад про те, що син Братінова – Василь Ігнатович, який працює у господарстві керівником виробничого підрозділу, купив собі нову машину. Але ж далі не сказано, що купив замість старої. Тієї самої, котру давно купили заможні дідусь і бабуся, у яких, до речі, Ігнат Васильович – єдиний син, а Василь – єдиний онук. Але про це автор замовчує.
Не подобається йому і те, що керівник господарства їздить на іномарці. Напевно, потрібно, щоб як у перші дні свого обрання (саме першого для того часу обрання) у далекому вже 1987 року молодий, 26-річний керівник їздив на попутних.
У цьому зв'язку нагадаємо ще один досить значний факт. Братінову дісталося у спадок 13 мільйонів боргів: 8 млн короткострокових і 5 млн – довгострокових кредитів. А дуже хотілося мати автомашину. Ні, не легкову, які були у багатьох колег. А КамАЗ. Його купили у першу чергу, що дало можливість самим возити по Союзу свої виноматеріали, а не чекати, коли з'являться покупці. З тієї вантажівки і почалося “розкручування” господарства, робота на прибуток. Тепер можна і на іномарці поїздити, аби справи йшли вгору і люди були забезпечені всім необхідними.
Але у анонімника знайшлася ще одна “крапля дьогтю”. Виявляється, батько купив дочці не яку-небудь, а п’ятикімнатну квартиру, а щоб і синок не ображався, то і йому таку ж, та на тому ж поверсі. Вражає? Але з перевірки вийшов пшик. Синові ніякої квартири не купували, а в дочки вона – трикімнатна. І куплена зятем за валюту, яку він заробив, перебуваючи тривалий час за кордоном. Цей факт теж добре відомий односільчанам. Зокрема, гадаємо, і автору листа.
Тому, передбачаючи, що при перевірці всі його доводи просто розпадуться, як картковий будиночок, він вдається до ще одного “безпрограшного”, на його погляд, факту з врахуванням нинішнього часу.
Автор листа пише: “На останніх виборах дива творилися. І ті, хто голосував за Ющенка... протягом короткого часу були звільнені (вигнані) з роботи з посиланням на “голосували не за того кандидата”. Чи не правда, дуже вражає і потребує негайних дій? Але до нашого приїзду у Надеждівці була не одна комісія з аналогічного листа мешканки села П. І з’ясували, що порушень по дільниці № 25 (село Надеждівка) у всіх трьох турах не було.
А щодо самих підсумків виборів, то в селі за В.А. Ющенка проголосувало 85 чоловік. І всі продовжують працювати на своїх робочих місцях. Просто з часом збіглося, що у ті дні були звільнені від роботи, або переведені на іншу два працівники. Але не за “неправильне голосування” – про це й мови не було – а за порушення трудової дисципліни.
І ще одна брехня фігурує у листі. Люди, говориться у ньому, біжать із села куди очі дивляться. Так, ситуація, що склалася на сьогодні у сільській місцевості, не обминула і Надеждівку. Але тут домінує зовсім інше явище. Багато сімей і сьогодні приїжджають з інших сіл і просяться на роботу. У селі, зазначимо, немає жодного залишеного будинку, тому з житлом складно. У господарстві намічають продовжувати будівництво квартир і залучати нових працівників і, насамперед, молодих і перспективних фахівців, гідних тієї міцної і працьовитої команди, яка трудиться поруч з І.В. Братіновим, піднімає господарство і закріплює його успіхи.
Як не злиться автор листа, не обмовляє своїх односільчан, але і він під тиском об'єктивних реалій написав такі рядки: “Красиве наше село. Все потопає у квітах. Нова церква збудована. Чистота і затишок. Дорогі автомобілі мчать по асфальтованій дорозі. Закладено фундамент під будинок нової сільської ради”. До цього ще потрібно ще було згадати про дитячий садок, школу, Будинок культури, музей, універмаг, ресторан і бар, їдальню і ФАП. І всі ці об'єкти могли б прикрасити будь-яке місто. В селі є навіть свій штатний садівник. Ось звідки квіти, доглянуті алеї та вигадливо сформовані крони дерев. Так ще на додачу на спорудження місцевої церкви господарство виділило 530 тисяч гривень. От як насправді задовольняються соціальні, культурні та духовні запити односільчан.
Здавалося, у такій досить рідкісній, як на сьогоднішній день, ситуації залишається лише працювати і радіти життю. Але душить когось жаба заздрості, не дає спокою. І хочеться комусь все зруйнувати, знищити, а можливо, і просто прибрати до своїх рук. Останнє навіть зовсім не виключається.
Але в “Шампані України” не піддаються на такі провокації, не йдуть на поводу тих, хто хоче з-за рогу, потайки зруйнувати створене наполегливою працею за багато років.
На завершення хотілося б сказати ось про що. Добре відомо, що будь-які перевірки нікого не радують. Але утричі принизливо кожного разу комусь доводити свою невинуватість, збирати “про запас” десятки документів і довідок. Але за законом усе повинно бути інакше. Лише суд може назвати людину злочинцем, визначити міру її провини. Адже існує презумпція невинності. І анонімні листи, у яких чесних людей обзивають всілякими словами, обмовляють їх, інакше як посаганням на честь і гідність людини не назвеш.
На цьому можна було б і поставити крапку. Але не можна обійти мовчанням ту обставину, що останнім часом до редакції “Одеських вістей” почало надходити багато листів про різні недоліки у роботі керівників та інших відповідальних осіб. Але усі вони мають анонімний характер. Що це? Старе побоювання, що виженуть з роботи, притягнуть до кримінальної або іншої відповідальності, якщо поставиш підпис? Але ж ми живемо у демократичній державі, де проголошено верховенство права!
