У 1991 році в нашому селі Ларжанка почали будувати нову школу. Скільки світлих надій зародилося у моїх односільчан у зв'язку з цією подією. Але пройшло вже довгих чотирнадцять років, а будівництву кінця і краю немає.
Новий триповерховий будинок, розрахований на навчання 684 школярів (у минулому році проект переробили вже на 470 учнів), сьогодні споруджено приблизно на 70 відсотків. Три блоки школи побудовані майже цілком. Відсутні лише підлоги і немає системи опалення. Спортзал і їдальня - лише "голі коробки" без покрівлі.
А поки що ларжанські діти ходять до школи, яка розміщена в старих глинобитних будівлях колишньої поміщицької садиби ще царських часів. Лише один з будинків побудований наприкінці 50-х років минулого століття з цегли зруйнованої в період боротьби з "релігійним дурманом" церкви. Усі будівлі вкрай старі, ніхто сьогодні і не скаже: чи був тут колись капітальний ремонт. Та й провадити його сьогодні безглуздо: балки, крокви, підлоги, дверні й віконні блоки давно прогнили. Скоріше треба усе зносити, щоб, не дай Боже, будинок не завалився і не приніс непоправного лиха.
Друга проблема, яка тісно пов'язана з першою - газифікація села. А котельня майбутньої школи спроектована саме на використання цього палива. Але газопровід поки що "застряг" у чотирьох кілометрах від села. І саме з того моменту,коли тільки закінчилися чергові вибори.
В селі вже помітили, що будівництво оживає під час проведення чергової передвиборної кампанії і загасає після її завершення. Тому мої односільчани підраховують, скільки ще таких політичних заходів треба провести, щоб справити, нарешті, новосілля в школі. Невже ще дуже багато?
Треба сказати, що наша школа, якщо буде побудована в строгій відповідності з проектом, вирішить відразу проблему трьох прилеглих сіл - нашого, Матроски і Нової Некрасівки. Скажімо, в тій же Новій Некрасівці необхідно вже зараз на час кудись перевести учнів 9-11 класів, тому що і там школа потребує капітального ремонту.
А що стосується газифікації, то при прокладанні чотирьох кілометрів труб, що залишилися, блакитне паливо прийде і в сусідні села. А там, як і у нас, вже створені кооперативи зі спорудження розподільної газової мережі в населених пунктах.
Треба сказати також, що проектом будівництва нової школи передбачене і буріння свердловини для водопостачання навчального закладу. Заодно якісну питну воду одержать і жителі села. Повинна з'явитися і система каналізації, що теж сьогодні не зайва розкіш.
На усі вищезгадані роботи необхідно понад 6 млн. гривень. Звичайно, їх немає ні в сільському, ні в районному бюджеті. Уся надія на бюджет розвитку області, що дотепер ще не сформований. Ми неодноразово зверталися в центральні державні й обласні інстанції з проханням допомогти нам довести будівництво дуже важливого і вкрай необхідного соціального об'єкту до кінця.
Поки що відповіді немає. Але надії залишилися. Гадаємо, що нові керівники не залишаться осторонь від наших проблем.
