Так буває, мигне за вікном машини знайоме місце - і спогади обплутають, притиснуть вагою. І звільнитися від них можна лише тоді, коли розкажеш комусь, малознайомому, про те, що болить.
Я давно помітив, що саме із малознайомими буваємо найбільш відвертими. Можливо, тому, що співрозмовник незабаром забуде, про що йшлося. Але те, що розповів мені Володимир Піроженко, коли проїздили ми повз лісопосадку, я не забув.
Це трапилося кілька років тому, коли його батько разом із матір'ю приїхали на мотоциклі - он туди - махнув рукою Володимир Ілліч вбік височенних дерев. Приїхали сухий хмиз зібрати. У тутешній незаможній окрузі це заняття було звичайним. Ну, й помітив дерево, яке притулилося до лінії електропередач.
Звичайно, він одразу зрозумів, що буде, якщо хтось до цього дерева доторкнеться. Тут жителі довколишніх місць нерідко бувають, серед них діти.
- Не такой у мого батька була вдача, щоб "не помітити". І він взявся за сокиру.
План був простий. Підрубати це небезпечне дерево, щоб повалилося на землю, розірвавши тим самим контакт із лінією високої напруги.
Звичайно, він розумів, якій небезпеці піддає себе. Але, мабуть, для нього не було вибору між смертельною небезпекою для себе й для інших. На що сподівався, беручись за цю роботу?
Топорище було дерев'яним. Отже, забезпечувало безпеку.
Р-раз, р-раз. Він завдавав удари один за другим. У посадці глухо відгукувалася луна. У ній чулося "стій"... Але він не звик залишати справу, не довівши її до кінця.
Довів. До кінця. Свого.
Мабуть, вогкість повітря була тоді такою, що, не зважаючи на дерев'яну рукоять, вона замкнула смертельний ланцюг.
Врятувати його не змогли.
Так він і пішов у небо, не сказавши останніх слів близьким, не залишивши заповіту. Втім, батьківський заповіт - це не стільки слова, скільки вчинки. І нехай навіть небагато, а один. Такий.
Потім ми під'їхали до хати, де мешкали батьки Володимира Піроженка. Тепер тут тільки мати. І син, нині він живе в Березівці, де очолює райвідділ культури, привіз їй дещо із господарського начиння. Тепер їй залишилося спиратися лише на синівське піклування.
