“Гроші за навчання ще ніхто не повертав”,-
говорить Ю.О. Журавльова, завідувачка відділу вищих навчальних закладів управління освіти та науки облдержадміністрації.
- Проте, Юліє Олегівно, існує положення, відповідно до якого випускники вузів, які не доїхали за розподілом і не приступили до роботи, зобов'язані повернути гроші за навчання…
-Так, на цей рахунок існує й постанова Кабміну (1996 р.), і Указ Президента України (1995 р.). В останньому, до речі, йдеться щодо повернення грошей. Зрозуміло, що це стосується тільки випускників бюджетних відділень, які, як відомо, навчаються безкоштовно. І трирічне відпрацьовування за розподілом вважається нібито поверненням боргу державі. За радянських часів це вважалося обов'язковим, і відкріпитися від направлення було проблематично.
- Але ж сьогодні держзамовлення і розподіл, м'яко кажучи, не стикуються…
- Це справді так, адже державний сектор і в промисловості, й в сільському господарстві постійно скорочується. І нерідко випускника й направити нікуди. Не забувайте, що за молодими фахівцями залишилася низка пільг, право на житло, але в ринкових умовах все це важко реалізувати. Те ж стосується й зарплати, багатьох випускників вона не влаштовує. Тому легше дати їм відкріплення, аніж з'ясовувати порушення договірних умов та прав…Що, до речі, багато керівників господарств і роблять. Але навіть ті, хто не відкріпився, грошей за навчання не повертають, такого прецеденту в нашій області не було, як втім, і по всій Україні.
- Тоді до чого ці постанови й указ, які не виконуються. До речі, нещодавно заступник голови облдержадміністрації А.П. Яценюк назвав їх справжньою фікцією…
- Усі це знають – і студенти, й ректори. І керівники одеських вузів давно цим стурбовані й неодноразово ініціювали питання щодо нового порядку працевлаштування випускників, їхньої адаптації в ринкових умовах. Можливо, тому саме одеситам було доручено підготувати новий проект постанови Кабміну “Про заходи щодо сприяння працевлаштуванню й адаптації до ринку праці випускників вищих навчальних закладів”. Було створено авторитетну комісію, і такий документ вчасно було направлено до Міносвіти й науки. Але ось вже минуло три роки, а змін жодних...
- Проте, ректори часто рапортують про успішний розподіл майбутніх фахівців…
- Це якраз ті з них, які самі дуже багато роблять для працевлаштування випускників. Виручають старі зв'язки із підприємствами, які охоче беруть дітей. Це – “Мікрон”, “Кисеньмаш”, “Стальканат”, кондитерська фабрика “Одеса”, винзавод “Нива” та інші. Нещодавно Одеським економічним університетом на десятьох таких об'єктах було проведено соціологічні дослідження серед молодих фахівців, які відпрацювали тут 3 – 5 років. Отож, майже 90% із них все ж таки навчалися за держзамовленням і тільки 11 відсотків - на комерційній основі. При цьому понад 60% респондентів заявили, що роботу собі знайшли самостійно, і тільки 19% скористалися вузівським направленням. Цікавий і такий висновок: тільки 39% опитаних вважають, що вуз забезпечив їм високий професійний рівень, інші донавчалися або перенавчалися, оскільки у роботодавців інші вимоги.
Виходить, більшість випускників не зовсім задоволені й знаннями, і навичками, отриманими у вузах. У свою чергу роботодавців теж не влаштовує рівень знань випускників, вони віддають перевагу фахівцям зі стажем. І закономірно, що рада ректорів Одеської області на підсумковій колегії Міносвіти й науки (26 березня ц.р.) виступила із пропозицією скоротити частину державного компоненту в освітніх стандартах, узгоджувати навчальний план із роботодавцями.
- Тим більше, що контакти із ними починаються ще в період практики…
- Це взагалі болісне питання, адже підприємствам сьогодні невигідно навчати студентів безкоштовно, а коштів для цього вузам не виділяють. Хоча практика й донині вважається обов'язковим компонентом. Щоправда, держава робить спроби зацікавити роботодавців, але законодавчо ці пільги не закріплені. Наша думка - Кабмін має ухвалити Постанову “Про практику студентів (курсантів) вузів”.
- А поки що студенти мітингують, нещодавно організували акцію протесту майбутні медики зі Львова…
- Вони незадоволені рішенням Міністерства охорони здоровя про продовження термінів інтернатури й обов'язкове трирічне відпрацювання у сільській місцевості. З другого боку, село справді занедбане, лікарів тут катастрофічно не вистачає. Проблему все одно доведеться вирішувати і не тільки в медичних вузах. Потрібний новий механізм стимулювання роботодавців щодо створення додаткових робочих місць, закріплення випускників.
Та й стимуляція самозайнятості, підприємницької діяльності залишає бажати кращого. Одержав диплом, ліцензію, відкрив свою справу – цей ланцюжок має спрацювати без зволікань і тяганини. Та й від самих вузів чекають більшої ініціативи: у деяких із них вже створено кар'єр-центри, кадрові агенції й служби, які допомагають випускникам адаптуватися до ринку праці. Адже не можна забувати, що сьогодні випускники є найменш конкурентноспроможною соціальною групою, а отже, вони потребують опіки й допомоги як самих навчальних закладів, так і держави.
