Сьогодні чимало бізнесменів вкладають кошти в доброчинну діяльність. І роблять це з доброї волі. У суспільстві вже з’являється, так би мовити, смак до благодійності.
Серед підприємців Кодимського району, котрі опікуються культурно-мистецькими та освітніми заходами, вирізняється багатогранністю діяльність Станіслава Мазуркевича. Він виріс у селі Івашкові і добре знає потреби його маленьких мешканців. Тому вирішив допомогти місцевій школі відкрити спортивну групу, закуповує необхідний інвентар. З власного досвіду знає, що не хочеться сільським дітям відставати від міських. Бо він пам’ятає, як тренер не хотів приймати його, вісімнадцятирічного студента, у групу дзюдоїстів і самбістів. Мовляв, так пізно у спорт не приходять. У Івашкові не було таких секцій. Стас наполіг на своєму, переконав тренера, почав тренування. А згодом став майстром спорту із самбо.
Тепер він хоче передати набуті знання своїм маленьким односельцям. А ще Станіслав дбає про відновлення функціонування етнографічного музею в Івашкові. Разом із сільським головою Петром Івановичем Погорілим втілюють цю ідею в життя.
Любов’ю до свого краю, до всього українського Станіслав пройнявся ще в молоді роки. Коли після закінчення радіотехнічного факультету Одеського політехнічного інституту поїхав працювати за призначенням на Далекий Схід. Не мав душевного спокою – марив Україною, рідним селом, де вкорінилось родинне дерево його предків. З тих пір поклоняється всьому, що йде з народних витоків, що возвеличує славу українського народу, його звичаїв і обрядів, його духу, сили і волі. Часто відвідує виставки народної творчості, захоплюється історією України, добре вивчив життєдіяльність національних героїв. Звідси бажання Станіслава відродити сільський музей. І прагне, аби став він своєрідною світлиною української національної культури, був збережений для майбутніх поколінь.
Відомий вислів: справжній чоловік повинен посадити дерево, виростити сина і збудувати дім, - став для Мазуркевича кредом життя. Так, він виростив двох синів. Нині обидва набираються знань у вищих навчальних закладах. Збудував гостинний світлий дім. Плекає садок. Удосконалює себе. Станіслав опанував багато ремесел: від інженера до будівельника. Ще й конструює. Складені ним два автомобілі, трактор, який у 90-х рекламувався у журналі “Моделіст-конструктор”, успішно експлуатуються донині. Зварювальний апарат, будівництво бару, реконструкція магазину, власна майстерня – все це його рук справи. Коли встигає? А нещодавно Станіслав завершив будівництво сільської пекарні. Тут із дружиною Наталкою випікають хліб за старовинними рецептами, котрі передала у спадок Станіславова бабуся.
