Для підтримки талановитих дітей у нашій країні існують чимало спеціальних програм і фондів. Але чи завжди вони вчасно можуть допомогти обдарованим дітям, відгукнутися на їхні прохання? Такі запитання з'явилися, коли ми познайомилися з Дашею Бухарцевою, ученицею у третього класу одеської школи мистецтв № 5. Одночасно вона навчається у загальноосвітній школі № 121, де ми вперше і почули про неї схвальну характеристику.
- Це – надзвичайна дівчинка, - розповідає директорка Л.М. Семенюк. – Вона вражає своїм мудрим, я б сказала, дорослим ставленням до світу, своїм бажанням радувати, а не засмучувати навколишніх. Її перемоги на музичних конкурсах просто приголомшують - що не рік, то новий тріумф! Та й у нашій школі Даша Бухарцева – одна з найкращих учениць, вона досягає великих успіхів і у вивченні математики, і англійської мови.
Що ж, ми звикли до того, що на одеському музичному небосхилі час від часу спалахує нова зірка, яка, як правило, не залишається непоміченою. Для Одеси завжди було властиве прагнення підтримати юний талант, дати йому путівку у велике життя. Так сталося і цього разу – місто призначило юній піаністці стипендію у 150 гривень. Не залишився осторонь і фонд ім. Рондіна, який теж надає їй матеріальну підтримку. Мати Даші, її педагоги дуже вдячні за цю увагу. Адже завдяки цьому стала можливим участь юної одеситки у численних конкурсах та фестивалях, де вона, до речі, незмінно завойовує перші місця і дипломи лауреата.
Перемогою завершився її виступ на дуже престижному міжнародному конкурсі молодих піаністів пам'яті Володимира Горовіца. Першою вона стала і на турнірі піаністів ім. Святослава Ріхтера. Відзначилася Бухарцева, знову ж, одержавши першу премію, на регіональному огляді музикантів «Срібна нота». Та що казати, навіть цього року на міському музичному конкурсі вона обійшла вихованців відомої школи ім. Столярського й одержала гран-прі.
Чим пояснити цей феномен, завдяки кому триває таке впевнене сходження на вершину? Дається взнаки, мабуть, те, що мати Даші теж має музичну освіту, свого часу закінчивши музичну школу в м. Хорол на Полтавщині. Саме вона формує її серйозні музичні уподобання, зорієнтовані на музику Баха, Бетховена, Шопена. Але головну роль при цьому, безумовно, відіграє її вчитель музики Ольга В'ячеславівна Яцинюк, з якою Даша ось уже три роки займається в Одеській школі мистецтв.
Її мама, Наталя Миколаївна, згадує, що спочатку навіть не мріяли потрапити у її клас. Звичайно, багато чули про цього надзвичайного педагога, про її вихованців, лауреатів музичних конкурсів в Італії, Росії, Молдові... Але не маючи зв'язків, знайомств, міцного матеріального становища, чи можна було розраховувати на удачу? Проте, вона посміхнулася дівчинці, яка стала ученицею О.В. Яцинюк. Але якою! Ольга В'ячеславівна відзначає не лише її чудову техніку, але і надзвичайну внутрішню сприйнятливість, здатність до власної інтерпретації багатьох класичних творів. Слухаючи її, важко повірити, що перед тобою дванадцятирічна дівчинка. Але ось звучить останній акорд, і ми бачимо її безпосередню дитячу посмішку.
- Даша Бухарцева безперечно дуже талановита, - говорить заступник начальника управління культури, облдержадміністрації Д.Д. Флоров.- Але, на жаль, час від часу їй доводиться підтверджувати свою геніальність, демонструвати свої надзвичайні здібності.
Зміст цих слів стає зрозумілий, якщо врахувати, що живуть Даша з мамою вдвох на скромну мамину зарплату. У них немає свого житла, і вони туляться у крихітній кімнатці гуртожитку академії харчових технологій, де працює Наталя Миколаївна. Добре що, ректор вузу Б.В. Єгоров, як може, опікує цю сім’ю. Зате від сусідів часто доводиться вислуховувати неприємні докори, особливо вечорами, коли Даша починає грати на старенькому інструменті, знову ж таки подарованому друзями.
За таких умов доводиться дорожити підтримкою щедрих меценатів, спонсорів та просто добрих людей. Іноді доводиться стукати в усі двері. Ось і цього разу Наталя Миколаївна куди тільки не зверталася. Справа у тому, що Даша одержала запрошення взяти участь у престижному французькому музичному конкурсі, який заснувала піаністка Жинет Гобер. Відбувається він під патронатом Міністерства культури Франції. Виславши до Парижа касету зі своїм виступом, Даша в принципі особливо не сподівалася на таку швидку реакцію. Але справжні проблеми почалися, коли прийшов виклик. Адже дівчинка за віком не могла поїхати одна, а грошей на дорогу не було. Отоді Дашина мама і прийшла до редакції – допоможіть... Ситуація ускладнювалася тим, що це й інше питання (з візою, наприклад) потрібно було вирішити за... один день! Тому, заощаджуючи буквально хвилини, ми і вирішили звернутися до давнього і надійного покровителя дитинства, президента благодійного фонду «Надія. Добро і Статок» Володимира Станіславовича Філіпчука. Як і слід було очікувати, він у цей же день розв’язав проблему, виділивши необхідну суму на квиток. Підключилося і управління культури. Особисто заступник начальника Д.Д. Фролов передавав по факсу всі дані про документи для відкриття візи. З розумінням поставилися до всього цього і працівники французького посольства у Києві, виявивши надзвичайну оперативність і поступливість. Як кажуть, всією громадою відправляли Дашу до Парижа... і вона прибула на конкурс вчасно.
Пізніше вона покаже мені знімки, що зафіксували її і за концертним роялем у Паризькій консерваторії, і на березі Сени, і біля пам'ятника Шопену... Перебиваючи одина одну вони з мамою розповідали про своє перебування у Парижі, хвилювання на репетиціях в іншому кінці міста, проживання у крихітному, але дорогому за нашими мірками приватному готелі.
Як і на інших конкурсах вона одержала високу оцінку членів журі і грошову нагороду. А нещодавно прийшов з Парижа і почесний диплом, який підтвердив, що і цього разу юна піаністка гідно репрезентувала наше місто.
