Проблеми молодих інвалідів сьогодні чомусь мало кого цікавлять. Людей із розумовими або фізичними відхиленнями неохоче беруть на підприємства. Таке ставлення змушує їх постійно відчувати свою меншовартість. Адже інваліди – такі ж люди, як і всі. Вони теж закохуються, потерпають, хочуть бути корисними суспільству. Впоратися зі своїми проблемами поодинці їм дуже непросто.
Центр адаптації, соціальної реабілітації, профорієнтації та працевлаштування молодих інвалідів – це те місце, де вони можуть самореалізуватися. Інвалідам, що перебувають у цьому центрі, від 18 до 30 років. Усі вони завершили навчання в школах, але проблема в тому, що після закінчення вони нічим не зайняті. Тому основним завданням центру є розв’язання проблеми зайнятості, інтеґрації. Також тут провадиться величезна психологічна робота. До речі, при цьому допомагають студенти педуніверситету, інституту психології. Спілкуючись із непрацездатною молоддю, вони заодно відбувають практику. Проте деякі практиканти спілкуються далі й після практики, одна з них – студентка IV курсу Наталка Шиханова.
Молодь із цього центру виряджають на різні підприємства. Серед них – “Одеський коровай”, “Лукойл”, “Макдональдс”. Недавно відкрилися перші навчально-виробничі майстерні центру адаптації молодих інвалідів при благодійному фонді “Молодий інвалід”. Там реабілітанти спільною працею виготовили різноманітні вироби, що їх показали на виставці в Центрі болгарської культури. Це диванні подушки різних форм, зокрема у вигляді звіряток. Також оригінальні листівки, виконані з яскравого картону та прикрашені квіточками, блискітками та стрічечками. Усілякі свічники, дитячий конструктор, лялькові меблі, золота троянда в рамці, розвиткова гра та гра триміно. Будь-який виріб можна придбати на замовлення, на кожну встановлено окрему ціну – адже гроші потрібні для придбання нових матеріалів.
Для інвалідів постійно організуються конкурси, наприклад, такі як “Міс чарівність”. Цього року відбувся турнір “Весна в Одесі або Незатребувані сили молоді в Україні”. На сцені – молодь, що змогла подолати в собі всі комплекси та знайшла сили, щоб виступати, жартувати, радіти життю. У конкурсі брали участь дві команди, очолені капітанами Ірою Бондаренко та Вадимом Друмовим. Обоє - одесити. На моє запитання про взаємини в центрі адаптації, Вадим Друмов відповів:
- Ми як одна родина, усе робимо спільно. А якби ми не були дружні, у нас просто не вийшло б усього цього.
