В останніх числах березня відділи у справах сім’ї та молоді районних держадміністрацій одержали листи з однойменного обласного управління, у яких йдеться про необхідність втілення в життя державної програми щодо оздоровлення дітей. Відповідно до програми в районах щорічно повинні оздоровлюватися не менше 50% дітей шкільного віку. Причому, щороку цей показник необхідно підвищувати на 10%. Наміри прекрасні, похвальні, просто чудові! Але давайте спустимося з небес на землю і подивимося, які наші можливості.
Ренійський район, наприклад, зміг закласти до бюджету на оздоровлення дітей 175 тисяч гривень. Це добрий показник, який вдвічі перевищує середньообласний. Відповідно до плану, зазначеного в листі управління, потрібно оздоровити понад 2,9 тисячі школярів (50% від їхньої загальної кількості). Неважко порахувати, що на одну дитину припаде 60 гривень бюджетних асигнувань. Чи можна по-справжньому оздоровити дитину на такі гроші? Давайте чесно відповімо на це запитання!
Чесну, серйозну розмову почала ініціювати заступник голови Ренійської районної ради Г.І. Строганова на колегії при голові райдержадміністрації, коли розглядалися проблеми оздоровлення. І Ганна Іванівна, відомий у районі педагог, вже не перший рік намагається довести, що краще відправити 370-380 дітей з малозабезпечених родин до моря за рахунок бюджету, ніж весь червень місяць водити школярів строєм по курних і спекотних вулицях до болю знайомих населених пунктів. Ще частину дітей можна оздоровити на узбережжі найсинішого у світі, скооперувавши кошти батьків, підприємств і профспілок. Але, на жаль, в зарахування йде не якість оздоровлення, а, насамперед, відсоток охоплення школярів. У наш неспокійний час жоден чиновник не піде на те, щоб не виконати планові показники. Що було заплановано в Ренійському районі? На 10 тисяч гривень оздоровлюється невелика група дітей у таборі "Лелека", що в селі Приморському Килійського району. Інші 165 тисяч гривень "розтягуються" на 2,9 тисячі школярів. Оздоровлення останніх полягає в сніданку й обіді, у перерві між якими педагоги займають підопічних чим тільки можуть - відвідуванням Центру дитячої творчості, станції юних техніків, музею, кінотеатру тощо. У селах району можливостей ще менше. Так, це добре, що хлопчики та дівчатка половину дня перебувають під опікою педагогів. Але чи оздоровлення це?
У Болградському районі для дітей теж не поскупилися. Якщо в 2004 році з районного бюджету на оздоровлення школярів було виділено близько 97 тисяч гривень, то в нинішньому - понад 209 тисяч. 300 дітей з малозабезпечених родин відправили за місто, до табору "Мрія", який розташований на березі озера Ялпуг. До речі, на підготовку цієї бази до приймання дітей бюджет направив ще 24,6 тисячі гривень. Кошти, що залишилися, розділили на пришкільні майданчики - кількість, відсоток охоплення треба набрати. На дитину вийшло по 2 гривні 66 копійок. На цю суму треба нагодувати дитей сніданком, обідом і полуденком! При існуючих цінах на ці гроші можна купити сто грамів свинини - і все.
Щоб ті, що оздоровлюються на пришкільних майданчиках, не ризикували захворіти на дистрофію, райдержадміністрація провела велику роботу щодо залучення додаткових коштів. Перейнялися проблемою і викроїли гроші з убогих бюджетів сільські ради - понад 20 тисяч гривень, допомогли сільгосппідприємства - 12,5 тисячі, спонсори - 3,8 тисячі гривень. Таким чином, вдалося підтягти калорійність меню до необхідного рівня. Але не хлібом єдиним. У Болградському районі зроблено все можливе і неможливе, щоб відпочинок дітей був більш цікавим і насиченим. Наприклад, крім звичайних пришкільних, створили 7 профільних таборів, які працюють на базі позашкільних установ. Скажімо, юні художники, які протягом року навчалися образотворчому мистецтву, продовжують цим займатися - тепер малюють щодня. Діти, які захоплюються спортом, проводять червень на спортивних майданчиках. Сюди ж записали неповнолітніх, схильних до правопорушень - щоб викладали свою енергію на стадіонах. Діти
зайняті, нагодовані. Але, знов-таки, чи оздоровлені?
Село Червоноармійське Болградського району. У дворі школи №2 у тіні дерев під доглядом вчителів граються малята 1 - 4 класів.
-У пришкільному таборі відпочивають 38 наших вихованців, зокрема, з малозабезпечених родин, - розповідає директор сільської школи Михайло Петрович Сакали. - На їхнє оздоровлення використовуються гроші, виділені з районного бюджету. 2 тисячі гривень нашій школі обіцяє виділити СВК "Бессарабія", але за умови, що на цю суму група дітей буде оздоровлена на морі, тим більше, що там є база підприємства. І це, якщо чесно, - правильно! Один день на узбережжі - це набагато краще, ніж п'ять днів у пришкільному таборі. Ну що, скажіть на милість, ми можемо дати дітям у селі?
Кухарі в Червоноармійській школі просто роблять дива.Спробуйте на 2 гривні 6 копійок подати дитині сніданок, обід і полуденок! Добре, у школі №2 є сад - 200 фруктових дерев. З черешні і вишні можна варити компоти, збагачуючи меню вітамінами. Але це єдина в районі школа, яка має такий чудовий фруктовий сад.
Не можна не сказати про те, що організація оздоровлення дітей поєднана з цілою низкою формальностей, яких слід чітко дотримуватись, іноді на шкоду здоровому глузду. Так, необхідно провадити тендер на постачання продуктів харчування для пришкільних таборів. У Болградському районі тендер виграла райспоживспілка, що і завозить продукти. З узятими зобов'язаннями організація справляється, але в асортименті немає ані свіжого м'яса, ані молока. За угодою ж купувати ці продукти в місцевих СВК інструкціями забороняється. Ось і виходить, що замість свіжого м'яса, яке ось воно мукає і хрюкає в господарствах, дітей годують консервами, сосисками та стегенцями. Замість натурального молока, що виробляється в районі - розведене окропом сгущене.
Але це вже - частковості. Проблема полягає в тому, що оздоровлення дітей підмінюється звичайною соціальною допомогою, що виражається в безкоштовному харчуванні протягом нетривалого часу, і в організації дозвілля дітей під доглядом педагогів. Так, у цій укоріненій практиці є винятки, коли школярів справді вивозять до моря, до берегів прісноводних водойм, організовують їх у табори праці і відпочинку. Але це тільки виняток зі сформованої практики - виконувати планові показники, будь-що-будь.
