В дитинстві Роман Жуматій бачив себе ветеринарним лікарем. Мрію перекреслили батьки. Другокласника Рому віддали до музичної школи. Ой, важко хлопчині давалось навчання. Хіба всидиш, розучуючи нудні гами, коли душа рветься у двір, до друзів? Роман потрапив під прискіпливу опіку педагога Миколи Сєдова, і це відіграло вирішальну роль у подальшому житті хлопчика. Терпіння і витримка вчителя врешті побороли небажання учня оволодіти грою на баяні. Перелом стався тоді, коли Рома почав непогано грати. З часом під керівництвом Катерини та Григорія Бондарчуків, викладачів музичної школи, опанував контрабас, став учасником оркестру народних інструментів. Як повна перемога даного етапу навчання – Роман Жуматій закінчив музичнку школу на “відмінно”.
Настав час вибору професії. Серйозне заняття музикою побороло дитячу мрію. Та чи міг бути інший варіант? Вся родина Жуматіїв – співоча, батько грає на гармошці. Вважайте, з Ромою сталась метаморфоза. За кілька років навчання в Балтському педучилищі він перетворився в серйозного Романа Володимировича, вчителя початкових класів та керівника дитячого самодіяльного ансамблю – саме таку професію отримав молодий спеціаліст.
А досвіду та впевненості набирав в Мар’янівській неповній середній школі. Директор Парасковія Грабовенко доклала чимало зусиль, аби адаптаційний період для молодого педагога пройшов швидко. Нового колегу прийняли приязно, колектив в усьому підтримав та допоміг. Здібний музикант робить кожне шкільне та сільське свято незабутнім.
Упродовж кількох років Роман на роботу добирався з міста у село мотоциклом чи автобусом, певний час квартирував. Звикся, зріднився з колективом, вихованцями, тому важко було розлучатися. Знайшлася робота в місті, і Роман повернувся в рідні пенати – міську школу № 1, яка колись зростила його. Тут все ніби добре знайоме і водночас нове. Звісно, було б набагато важче здобувати авторитет, аби не знайшлися однодумці-педагоги. А якщо звертався до директора Надії Гончарук з новою ідеєю, знаходив і розуміння, і допомогу. Результатом співпраці стало створення ансамблю “Світанок” – справжньої шкільної окраси. У його назві – нотки ностальгічних спогадів часів студентства. Балтський народний ансамбль “Світанок”, у складі якого виступав і Роман, об’їздив з концертами майже всю Україну. По тому залишились незабутні враження. Роман Жуматій своєму “Світанку” бажає такої ж щасливої творчої долі. У складі ансамблю – талановита молодь Ананьєва. Саксофоніст Олексій Сандулів – нащадок славної музичної династії. Олександр Ткач – акордеоніст-віртуоз, а Павло Климчук – майстерний гітарист. Дівчата – ударниці Альона Юсипенко та Ірина Коваленко – окраса гурту. Повноту звучання “Світанку” додає баян в руках Романа Володимировича. Кожен виступ музикантів сприймається як справжнє свято, неповторна мить творчості.
Талановита людина, кажуть, щаслива в усьому. Це можна сказати і на адресу мого героя. У Романа є улюблена справа, широке коло друзів. Завжди раді дядькові племінники Костик та Наталка. Дружні зустрічі рідко обходяться без “фірмової” смаженої картоплі. Рецепт приготування Роман нікому не видає, тримає в секреті. Мабуть, це єдина таїна Романа, бо взагалі-то він – щира, відкрита, молода людина.
