Проходячи вулицею одного з віддалених сіл, почула жіночі крики, спочатку подумала, що трапилось якесь лихо. Та коли розібрала окремі слова, зрозуміла, що то звичайна сварка. Лаялись дві сусідки. Одна вже зовсім червона від напруги лементувала:
– Дивись, яка пані?! Смердить їй. Там, де смердить, там і пахне!
Інша аж скипіла:
– Тобі – грошики, а мені – сморід і мухи? Не вийде. Я буду скаржитись. З кожною реплікою жінки кричали все дужче. Здавалось, ще мить і котрась з них підхопить широку спідницю і стане в позу героїні “Кайдашевої сім’ї”. Та чи вже час не той, чи тому, що одна була в спортивному костюмі, а інша – у вузенькому халатику, цього не сталось. Як виявилось причиною такої “міжусобної війни” стало те, що одна з сусідок завела в своєму підсобному господарстві аж десять корів. Тож уже в подвір’ї, і не тільки в ньому, височіли справжні терикони, як сказали б в рекламі, коров’ячих випорожнень. Звісно, від них далеченько розповсюджувався специфічний запах, який супроводжували цілі хмари мух.
Побачивши все це, ще раз подумала: “Дійсно, все добре, що в міру і до місця”. Коров’як – найкраще органічне добриво, але тоді, коли воно на полі, а не в подвір’ї. Хороша річ і підсобне господарство. І в наш, непростий час, коли значна кількість людей потрапила у розряд безробітних, воно допомагає виживати, вчити дітей, будувати житло. Нині в приватному секторі значно більше худоби, ніж у агроформуваннях. Так, наприклад, за даними відділу статистики, у Савранському районі утримується 3730 голів ВРХ та 7460 голів свиней у приватному секторі. В той час, як у сільгосппідприємствах відповідно – 1829 та 1237. Аналогічна картина і в інших районах. Це звичайно добре, але ж не можна дбати тільки про себе, шкодячи іншим. Всі ці питання є можливість вирішити, не порушуючи санітарно-гігієнічних та етичних норм нашого співжиття. Простіше всього розводити велике підсобне господарство, коли маєш просторе подвір’я, сили й час, щоб впорядковувати як кормосховище, так і гноярки, щоб при потребі зробити компост. А якщо немає такої необхідності, то перегній можна віддати комусь, або вивезти у спеціально відведені місця. Якщо ж немає достатнього для ведення підсобного господарства двору, можна знайти якийсь вихід. Було б бажання. Нині, напевне, немає такого села, де б не пустували тваринницькі приміщення. Їх без проблем можна взяти в оренду. Причому більшість господарі ладні віддати їх чисто за символічну плату лише заради того, щоб вони не руйнувались. І такі приклади вже є. Житель селища Саврань Сергій Григорович Бровко орендує тваринницьке приміщення у СТОВ “Дружба” і почав розводити свиней.
Якщо ж немає бажання чи можливостей утримувати стільки живності, якою можна було б заповнити все приміщення, чому б не скооперуватись. Адже кілька сімей можуть спільно використовувати один корівник. На мій погляд при бажанні можна знайти ще чимало варіантів, щоб розводити живність і уникнути непорозумінь з сусідами.
Любашівський та Савранський райони
