Машина звернула ліворуч, і на тлі вицвілого серпневого неба раптом виникло три поверхи, розписаних у яскраво-зелене та жовте. Марія Зіновіївна Іванова, голова Ізмаїльської районної ради, скоса спостерігала мою реакцію.
– І яка веселенька! У Вас, Маріє Зіновіївно, напевне, є чарівна паличка: змахнули – і ось вона, нова школа.
Хоча, звичайно, ніякого дива не існує. Керівництво Ізмаїльського району оголосило Ларжанську школу народним будівництвом, щотижня перші особи особисто проводили на об’єкті робочі планірки.
На будмайданчику я була в останніх числах травня, коли сюди приїздили дві постійні депутатські комісії Одеської обласної ради. Хто б міг повірити три місяці тому, що можна за літо здолати такий обсяг будівельних робіт? Але, головне, примарними були джерела фінансування. Бюджет цього року соціальний, і на будівництво Ларжанської школи гроші не передбачалися. Але є така рушійна сила, властива для нас і багаторазово випробувана на практиці, як політична воля…
У дворі школи вирує робота. Малярі роблять останні штрихи на фасаді. Хлопці розбирають риштування. Шляховики розкидають гарячий асфальт, плиточники кладуть останню мозаїку. Сходинки парадного входу обклеюють декоративною плиткою. На об’єкті трудяться 120 фахівців різного профілю, 30 одиниць техніки.
Жваво йде робота в старшокласників і педагогів: озброївшись лопатами, сапами, візками, вони розкидають купи ґрунту – взагалі ж залишилося зробити останній газон. На інших уже зеленіють декоративні кущики. Вважай, цього року й канікул-то не було – два місяці трудилися хлопці та колектив школи, прагнучи наблизити заповітну мрію.
“Ну, як?” – це питання читається в очах усіх будівельників, від маляра до голови правління ЗАТ “Південьбуд” М.М. Підіпригора, що керує роботами. А директор нової школи О.С. Арєшкін, як мені здалося, навіть став поважніший на вигляд: при такій красуні, так би мовити, крила на спині виростають. Що було в Ларжанці досі? Школа ташувалася в сімох розкиданих по селу корпусах, деякі з них були побудовані в позаминулому (!) столітті. Убогі грубки, низькі стелі, тісні класи зі старими партами – тут тільки знімати фільми про ліквідацію безграмотності в післяреволюційні роки. Сипався тиньк зі стель, глинобитні стіни були прошиті шпарами. Голова Ізмаїльської райдержадміністрації С.А. Ніколаєв наприкінці навчального року підписав вольове розпорядження про заборону експлуатації приміщень Ларжанської школи – у зв’язку з аварійним станом. Таким чином, були спалені всі мости до відступу.
– Обласний бюджет перерахував на будування школи 1250 тисяч гривень, плюс 180 тисяч на закупівлю устаткування, – розповідає голова районної ради М.З. Іванова. – Район теж вніс свою лепту, виділивши 200 тисяч. Крім цього, 106,8 тисячі гривень надійде з природоохоронного фонду на будівництво каналізаційної системи об’єкта. Ми сподівалися на 400 тисяч гривень із державного бюджету, але відповідного рішення немає. А тому губернатор нашої області Василь Петрович Цушко і народний депутат Юрій Борисович Крук порушують питання про виділення з держбюджету 4 мільйонів гривень, адже ми здаємо в експлуатацію тільки основний навчальний корпус. Належить добудувати ще три, щоб діти не навчалися у дві зміни, щоб у школі був спортзал, їдальня.
25 серпня відбулося перше засідання державної комісії з приймання школи. Класи були готові прийняти дітей – залишилося тільки занести парти, почепити вже куплені батьками карнизи та штори. Є й комп’ютерний клас. Ця техніка, говорить сільський голова С.І. Чепой, лежить у коробках ще з минулого року – чекає на свій час.
Але зарано святкувати перемогу і, так би мовити, вішати ордени. На сьогодні готовність об’єкта – 70%.
– Школу потрібно газифікувати, – висловлює думку односельців голова громадської організації “Широка” А.Б. Галущенко. – Для цього треба буде протягнути магістраль, близько 11 кілометрів. Недавно було ухвалено Постанову Кабміну, відповідно до якої цього року мають надійти 400 тисяч гривень, але цього, звичайно, недостатньо. Буде газ у школі – люди вже власним коштом газифікують весь населений пункт. Підвищиться якість життя, у селі будуть відкриватися нові виробничі об’єкти, завирує життя. Школа, вона як локомотив, потягне за собою розв’язання багатьох соціальних питань.
Члени комісії вказали на той обсяг робіт, який потрібно виконати підрядникові найближчим часом.
– Першого вересня тут почнуться заняття, але зі школи ніхто не піде – ні замовники, ні підрядники, – заявив заступник начальника управління капітального будівництва та реконструкції облдержадміністрації І.В. Ярошевич.
Завтра біля стін нового навчального корпусу Ларжанської школи, що може одночасно вмістити 470 учнів, продзвенить перший дзвоник. Діти ввійдуть у світлі просторі класи.
Три веселі поверхи над Ларжанкою – це три поверхи майбуття, яке, хочеться вірити, буде набагато краще за сьогодення.
