Сталися зміни в державі. Змінилося керівництво в областях, районах. Тож настав час братися за відродження сільського господарства. З цього приводу хочу висловити деякі свої міркування. Гадаю, що маю на це право. Бо все своє свідоме життя пропрацював в аграрному секторі.
І перше, з чого треба починати – це лікувати землю. Окремі горе-керівники загнали рільництво в глибоку прірву. В гонитві за прибутками виснажують грунт. Вони чомусь вирішили, що соняшник можна вирощувати по соняшнику, через два-три роки, а окремі керівники – сіють щороку. Отже, почали творитись якісь “дива” в агрономічній практиці. За культуру землеробства забули, не дотримуються сівозмін. І на полях нині розкішно себе почувають бур’яни.
Забули, що в сівозміні обов’язково повинні бути багаторічні бобові трави, які є незмінним накопичувачем азоту в грунті, сприяють структуризації землі. Щоб не бути голослівним, вдамся до фактів. Наприклад, 1 гектар еспарцету на другий рік після посіву, вирощений до стадії цвітіння, задискований і зораний під озимину, дорівнює внесення 30 – 35 тонн гною на гектар. А у гною міститься 2,7 відсотка азоту. Отже, при підрахунках маємо стільки азоту, що рівнозначно внесенню 24 – 28 центнерам аміачної селітри.
Тепер подивимось на цей факт з економічного боку. І гектар еспарцету (це і насіння, і сівба, і все інше) обходиться господарству в 300 гривень, а 26 центнерів аміачної селітри коштує в середньому – 2800 гривень. Як результат – економія від добрив лише на гектарі еспарцету дорівнює 2500 гривень.
До того ж аміачна селітра це лише голий азот і 66 відсотків струйного баласту. А маса еспарцету, крім азоту, це і фосфор, і калій, і макро-, та мікроелементи, які конче необхідні для нормального розвитку рослин. До того ж, корені еспарцету глибоко проникають у грунт і відтворюють його структуру, про яку ми давно забули. Ось вам, шановні, і врожай, і економіка.
Чомусь тепер люди здебільшого не думають про те, що залишають своїм нащадкам, варварськи знищуючи грунти України. У гонитві за багатством, за кількаразовими прибутками ми забуваємо – хто ми, і де живемо, а тим часом після себе треба залишати добрий слід.
Через кожних чотири роки потрібно сіяти багаторічні трави. Така сівозміна дасть можливість збільшити врожай на 80 – 90 відсотків. Вирощена продукція буде екологічно чистою, а, отже, конкурентоспроможною на світовому ринку. Пшениця буде не нижче 1 – 2 класів.
Всі пагорби слід засіяти травами на сіно, насіння, зелену масу та на випасання. Це дасть можливість заготовляти достатню кількість поживних кормів для великої рогатої худоби, коней, овець, зерна, для розвитку свинарства і птахівництва.
Займаючись вирощуванням багаторічних трав, ви зекономите ПММ, кошти на придбання запчастин до сільськогосподарської техніки. Вся економія разом складатиме 600 – 900 гривень на кожному гектарі.
Лише для нашого району при такому підході, за моїми підрахунками, економія може досягти 50 мільйонів гривень.
Отже, щоб припинити руйнацію села, щоб люди мали достойну зарплату, щоб селяни не залишали насиджених місць, треба правильно обрати і дотримуватись технології землеробства.
