Учені б'ють тривогу: безцеремонне втручання людини в природне навколишнє середовище призводить до зникнення з лиця землі багатьох видів тварин і комах. Переривається біологічний ланцюжок, який існував мільйони років, що негативно позначається не лише на різноманітності природи, але і якості життя самої людини.
Особливе місце у життєдіяльності людей посідає домашня бджола – яка є не лише виробником меду, прополісу і воску, але і виконує роль запилювача сільськогосподарських культур.
Про проблеми бджільництва в Україні і, зокрема, у нашому регіоні ішлося на з'їзді-семінарі пасічників і заготівельників продуктів бджільництва, який відбувся у Фонтанці, що під Одесою.
Голова Одеського обласного товариства бджолярів Сергій Мілов розповів про діяльність цієї громадської організації і перспективи її подальшого розвитку. Незважаючи на певні досягнення, відзначив він, організація ще не стала тією структурою, яка б відповідала інтересам всіх бджолярів. Так, недостатньо провадиться пропаганда неоціненних достоїнств бджільництва та його продуктів. А це, у свою чергу, негативно позначається на реалізації, насамперед, меду. Немає, на жаль, і єдиної державної політики у цьому плані. Та й мало хто з представників владних структур цікавиться проблемами галузі, яка могла б стати одним з джерел поповнення скарбниці.
Яскраве свідчення того: ніхто із запрошених чиновників, учених, працівників журналів, які висвітлюють життя галузі, не спромоглися прибути на цей з'їзд-семінар.
А тим часом, пасічників, які приїхали в Одесу майже з усієї України, крім такої наболілої проблеми, як реалізація продуктів бджільництва, цікавлять і інші серйозні проблеми. Зокрема, впровадження нових технологій у бджільництві, боротьба із шкідниками і хворобами, правове забезпечення цього виду діяльності. І, як підсумок, збільшення кількості бджолиних сімей.
На цьому наголосив у своєму виступі директор “Одесбджілпрому” Анатолій Косташ. Як випливає з його виступу, в Одеській області на сьогодні нараховується близько 160 тисяч бджолиних сімей, а в кращі часи їхня кількість досягала 350-370 тисяч. І цього практично було достатньо, щоб забезпечувати запилення сільськогосподарських культур області. Нинішньої кількості бджолосімей для цього не вистачає.
Досить сказати, що на Одещині з кожним роком збільшуються площі посівів соняшнику і ріпаку. А без їхнього запилення бджолами неможливо одержати гарний врожай.
У зв'язку з цим, у районах області створено чотири розплідники. За попередніми підрахунками, вони повинні давати близько 7-9 тисяч відводок і майже 2 тисячі маток в рік, що дозволить поступово нарощувати в регіоні кількість бджолиних сімей. А, отже, істотно впливати на врожайність не тільки соняшнику і ріпаку, але й інших сільгоспкультур.
Необхідно нарощувати виробництво меду. Його закупівлею, за словами А. Косташа, займатимуться заготконтори споживкооперації, яка відроджується. Сьогодні наші бджолярі відчувають і плече держави: у цьому році на підтримку галузі виділено майже 8 мільйонів гривень.
Валентин Ференчук (Ширяївський район), звернув, зокрема, увагу пасічників на необхідність застосування при оздоровленні бджолиних сімей нових препаратів. Тому що використання у бджільництві антибіотиків робить мед неконкурентоспроможним.
За його словами, Україна з виробництва меду посідає п'яте місце у світі. У той же час, за споживанням цього цінного продукту ми далеко відстали від жителів планети. Якщо у мусульманських країнах на кожного жителя на рік припадає по 30 кілограмів меду, у Європі – близько 10 кілограмів, то в Україні – не більш 250 грамів.
Звідси, як говориться, і всі інші проблеми – здоров'я нації і тривалість життя, народжуваність.
З цікавою пропозицією виступила голова Полтавського обласного товариства бджолярів Наталя Сінчук. Для того, щоб поліпшити ситуацію з реалізацією меду, а, головне, збільшити його споживання, полтавці пропонують здійснювати його закупівлю за бюджетні кошти, що виділяються на харчування школярів. Для дитини досить з'їсти в день 25 грамів меду, вважають вони, щоб вона росла сильною і здоровою.
Можна лише ратувати за те, щоб така практика прижилася в усіх областях країни. Голова товариства бджолярів Білгород-Дністровського району Трохим Плетенчук звернув увагу на культуру утримання пасік і видобутку меду.
– Справді, сьогодні у бджолярів чимало проблем, – сказав Трохим Іустинович. – Але їх за один день або навіть за один рік не розв’язати. Якщо торкнутися питання реалізації меду, то, у першу чергу, потрібно говорити про необхідність підвищення життєвого рівня людей. Тоді і зі збутом меду все буде добре. Сьогодні багато хто говорив про хвороби бджіл і шляхи їх лікування. Я ж вважаю, що насамперед, потрібно грамотно займатися бджільництвом. Якщо сім’я міцна, складається не з 10 – 15, а, як мінімум, з 25 рамок, від багатьох хвороб вона сама себе виліковує. Та й мед з вулика потрібно викачувати не весь, а лише надлишок. Тому що голодні бджоли – це і є шлях поширення різних захворювань.
Ігор Романець, голова кооперативу “Бджоляр” зі Львова розповідав, що в них такої проблеми, як збут меду немає, тому що його мало виробляють у тих краях.
– У нас інша проблема – збут бджолопакетів, – констатував він. – Тому ми повинні працювати в тісному тандемі: ви нам постачаєте мед, а ми вам – бджолині сім’ї. Тобто давайте працювати на взаємовигідній основі. Але головне навіть не в цьому, а в екології. Втратимо бджільництво, – не буде нічого іншого.
