Спроба провести реструктуризацію Одеського припортового заводу із його подальшою приватизацією викликала широкий резонанс не тільки в Одеській області, а й у країні. Якщо цей намір буде реалізовано, він боляче вдарить по економіці держави й створить значне соціальне напруження в регіоні. Велике побоювання, що передача ОПЗ у приватні руки може призвести до екологічно непередбачуваних, згубних наслідків.
Працівники заводу вважають рішення роздрібнити підприємство та продати по частинах вкрай небезпечним. Байдужих у цій ситуації немає. Слово – представникам громадськості.
ВІДКРИТИЙ ЛИСТ УРЯДУ УКРАЇНИ
ОДЕСЬКИЙ ПРИПОРТОВИЙ ЗАВОД – ЄДИНИЙ КОМПЛЕКС
Напевно у масштабі країни наш Одеський припортовий завод – це мала зернина, але для нас, заводчан, для тих, чиє життя минуло поруч з ним – це все – це наша любов і родина, юність і зрілість. Це наше життя, і про нього я хочу розповісти, як керівник відділу, через який пройшли тисячі людей, тисячі доль.
Ось уже майже 30 років пливе точно за курсом корабель під назвою “ОПЗ”, вчасно сплачуючи усі податки, виплачуючи без затримок заробітну платню працівникам, приносячи прибуток (і немалий!) своїй країні, області, місту Южному.
Проектуючись, будуючись і розвиваючись як єдиний хімічний комплекс, він і в житті заводчан відіграє роль єдиного дому. І, як і багато років тому, так і зараз, якщо є труднощі у одного цеху, йому на допомогу йдуть фахівці з усіх цехів. Як раніше, так і тепер спеціалістів готують спочатку у основних цехах, де тверді традиції і високий наставницький потенціал, а потім вже їх, навчених, передають до інших цехів. Майже всі спеціалісти і керівники пройшли шлях від робітника, опановуючи навички роботи в управлінні колективом, зростаючи у солідних і мудрих керівників.
Так тривало 30 років і, можливо, завдяки такій кадровій і виробничій політиці і, звісно, мудрості його керівника, завод вистояв навіть тоді, коли руйнувалося все навколо, навіть такі гіганти, як завод “Центроліт”, “Продмаш”, “Холодмаш” – розвалилися як промислові центри Одеси. А ми витримали! І працюємо, технічно і економічно розвиваючись на благо Україні.
І за всі ці роки завод ніби стверджував: незважаючи на негаразди, треба працювати, робити добре свою справу – і буде результат. І він є. Завод-трудівник, завод-сад, завод облаштований для працюючих на ньому людей так, що йдеш на роботу з радістю. Завод люблять всі: і хто працює менше року, і хто вже має почесне звання “Ветеран”.
Всі наші гості дивуються і радіють, що в Україні є таке місце, де люди йдуть на роботу з посмішкою, де гарно у будь-яку пору року, де немає навіть натяку на руйнування. Нам кажуть: “Ваш завод, як мрія”. І у всіх з’являється надія, що наша країна економічно зміцніє, і наше життя стане кращим.
Приватизація – це слово болем пронизало душі заводчан. Тривога відобразилась на лицях, посмутніли очі. Але сам процес приватизації з роками розтягувався, всі стали звикати до цього слова, всі продовжували наполегливо працювати і вірити, що не можна ж знищити підприємство, яке перемогло і вистояло у найважкі часи, тим більше, що представники Фонду держмайна на зборах трудового колективу дали обіцянку про збереження соціальних благ для заводчан, пенсіонерів і жителів міста Южне.
Але по-справжньому стало страшно тоді, коли прозвучало слово “реструктуризація”. Розділити комплекс хімічного виробництва і перевантаження з роками налагодженою системою роботи, з надійною системою екологічного захисту? Розділити комунікації? А як розділити колектив? Універсальні бригади ремонтників-механіків, електриків, киповців, зв’язківців, які обслуговують всі технологічні цехи заводу у складі централізованих цехів, високо– кваліфікований колектив, де навички і досвід передавалися від покоління до покоління. Створити такий колектив у хімічному виробництві – на це потрібні роки!!!
За весь час роботи не було випадку, щоб при скороченні не давали можливості працевлаштуватися у інших підрозділах, при необхідності перенавчаючи на інші професії. Цілком виконується державна програма створення робочих місць для інвалідів. Оточені увагою і турботою пенсіонери, ветерани ВВВ, багатодітні родини, родини, які мають дітей-інвалідів, одинокі матері і вдови. Колективний договір у нас – для ЛЮДЕЙ! Величезну допомогу завод надає соціально незахищеним шарам населення м. Южного, м. Одеси і Одеської області – це конкретна адресна допомога за клопотаннями депутатів або громадських організацій.
Плинність кадрів на заводі – мінімальна, 1,2%. Прогул або поява на роботі у нетверезому стані – НП! Щорічно понад 40% підвищують свою кваліфікацію у навчально-курсовому комбінаті заводу, понад 300 осіб навчаються заочно у вищих навчальних закладах (і це при цьому, що понад половина працівників мають вищу освіту). Більшість працівників у кращому працездатному віці – до 40 років.
На заводі ухвалена програма щодо підготовки і адаптації кадрів, за якою провадиться велика робота щодо профорієнтації школярів, організовано відбувається виробнича практика студентів базових факультетів ОНПУ і ОДАГ. За останні роки захист дипломних проектів молодих фахівців відбувається просто на заводі. А які урочистості посвячення в робітники заводу провадяться щорічно! Конкурси серед молодих керівників, конкурси професійної майстерності серед працівників за різними професіями!
“Краще підприємство хімічної галузі промисловості України” – це почесне звання завод утримує ось вже кілька років. Завод знають і цінують у всьому світі, він має багато міжнародних нагород.
І аж ніяк не можна сказати, що завод розкрадають! Тут все перед очима: обладнаний найсучаснішим обладнанням лікувально-оздоровчий центр, чудові побутові приміщення та їдальні, унікальний спортивний комплекс та Будинок культури, який минулого року здобув звання кращого в Україні.
Ми дуже любимо свій завод. Всіх своїх рідних та знайомих, хто приїжджає до нас у гості, ми насамперед веземо на завод, показуємо підприємство, яке викликає гордість та повагу.
Для нас, 4-тисячного колективу – це рідний дім, і розділити його і продати по частинах неможливо. Для заводу – це загибель!
Ми йдемо на роботу і з роботи не під гудок або дзвоник. Ми йдемо під музику – так встановлені динаміки, що ніби з-під землі линуть дивні звуки, які означають початок або кінець робочого дня. І нехай і надалі світиться радість в очах людей, які йдуть з роботи додому, людей, які мають гідність робочої людини, яка приносить велику користь своїй Вітчизні.
Т.І. МАКОГОНЕНКО,начальник відділу кадрів і технічного навчання, ветеран Одеського припортового заводу, депутат Южненської міської ради
КИЕВ
ПРЕЗИДЕНТСКИЙ ДВОРЕЦ
ПРЕЗИДЕНТУ УКРАИНЫ
ГОСПОДИНУ ЮЩЕНКО ВИКТОРУ АНДРЕЕВИЧУ
ГЛУБОКОУВАЖАЕМЫЙ ГОСПОДИН ПРЕЗИДЕНТ!
Духовенство и верующие Одесской Митрополии Украинской Православной Церкви поддерживают и разделяют справедливую озабоченность коллектива Одесского припортового завода и выступают против реструктуризации государственного предприятия и присоединения цеха перегрузки аммиака к государственному предприятию «Укрхимтрансаммиак» Минпромполитики Украины.
Одесский припортовый завод спроектирован и построен как единый технологический комплекс по производству и перегрузке химической продукции на экспорт. На заводе, как и на всех аналогичных предприятиях, в составе производства, выпускающего жидкий аммиак, есть изотермичные хранилища для его хранения и отгрузки потребителям. Изотермичные хранилища жидкого аммиака входят в состав единой технологической схемы производства и перегрузки аммиака.
Для всего завода, который является объектом повышенной техногенной и экологической опасности, который владеет самым крупным в Европе складом хранения сильнодействующего ядовитого вещества – аммиака, созданы единые системы контроля по охране окружающей среды, службы газоспасателей, пожарной охраны, скорой медицинской помощи и военизированной охраны. Все управление экологической безопасностью производствами, перегрузочными комплексами и вся инфраструктура по обеспечению завода природным газом и электроэнергией, водой, воздухом для контрольно-измерительных приборов, транспортными потоками были созданы, развивались и функционируют как единое целое.
Таким образом, разделение завода как единого целого технологического комплекса с выделением перегрузки аммиака в отдельную структуру является технически необоснованным, экологически опасным и экономически неоправданным.
Всеми уважаемый директор завода В.С. Горбатко как государственный деятель, рачительный хозяин, предприниматель и промышленник, по всей видимости, сподобился видеть рай и по своей великой любви показал его людям на припортовом заводе. Богатство оригинальной зелени, ансамбли южных растений, прекрасные фонтаны, стерильная чистота, умиротворение, покой на замечательной панораме моря – все это создано трудом коллектива гениального архитектора и замечательного руководителя госпредприятия В.С. Горбатко.
Одесский припортовый завод содержит город Южный, вносит огромный вклад в развитие духовности и культуры огромного Причерноморского региона и способствует державному строительству независимого Украинского государства.
Планируемая реструктуризация уничтожит целостность госпредприятия и нанесет непоправимый ущерб государству.
Коллектив завода во главе и его директором В.С. Горбатко – совесть Украины. На заводе работают профессионалы, имеющие многолетний стаж и опыт работы с ядовитыми веществами. Эти люди – гарант экологической, технической и государственной безопасности Украины. Аммиак – взрывоопасное вещество, не дай бог случится беда. Мы не хотим, чтобы на одесской земле повторился Чернобыль. Кто возьмет на себя ответственность за уничтожение народа Украины?
Учитывая изложенное, духовенство и верующие Одесской Митрополии просят Вас, глубокоуважаемый Виктор Андреевич, отменить реструктуризацию Одесского припортового завода. Одесситы с любовью ожидают Вашего приезда и просят обязательно посетить Одесский припортовый завод – жемчужину Причерноморского края.
С глубоким уважением, от имени духовенства и верующих АГАФАНГЕЛ, митрополит Одесский и Измаильский, почетный гражданин города Одессы 30.08.2005 г.
