Був ярмарок… До Містечка, зеленого і заквітчаного, з’їхалися покупці і продавці з усім, що мало попит… Народу – сила-силенна!!!

Люди снували широкою дорогою, часто штовхалися. Біля однієї ятки зупинився багатий чоловік з похмурими очима.

– А щастя у тебе часом не лежить? – раптом запитав він у веселого Мудреця, який розхвалював свої товари…

Подивившись здивовано на покупця, він відповів запитанням:

– А хіба це товар, хіба його можна продати?

Багатий чоловік дуже тяжко зітхнув і, дивлячись кудись вбік, ніби до себе самого, промовив:

– Не розумію. Є чудова жінка, діти, дім, навіть не один, робота, гроші, найголовніше!!! Усе життя думав, що як буде усе це, матиму щастя. Нема… Що ж воно таке? Га? Тебе питаю! – він знову дивися на продавця. – Що таке щастя?

Посмішка з’явилася на обличчі Мудреця, і він пожартував:

– Роби, що тобі заманеться – ото і є щастя.

На його подив, багатий чоловік сприйняв це серйозно.

– Усі так кажуть! А я живу так усе життя, та щастя не знаходжу. Стає гірше. Жінка повсякчас лається, діти не слухаються. Постійно тільки клопіт самий. І нащо ті хороми, коли душа розривається навпіл. Так?

Він замовк.

Мудрець вирішив допомогти йому.

– Продати – не продам. А словом, може, й допоможу. Щасливий той, хто у своєму серці любов має і дарує її іншим. Хто розуміє і бажає давати і дарувати людям, хто бажає шукати причини нещастя інших, щоб допомогти… Ось це любов!!! Коли любиш, ніколи не поставиш себе на перше місце. Найважливіше – щасливий той, хто знає, звідки ця любов приходить до людини, що дарує її великий Господь, – який віддав Своє життя за нас, грішних людей. В Святому Письмі, Біблії, написано, що Бог є любов. А любов – і є щастя.

Похмурий чоловік якось гірко скривився і перебив його на слові.

– Не цього я від тебе чекав. Складно і не до діла говориш. Де ж ти бачив, щоб від того, що віддаєш, сам стаєш багатшим? На світі нема такого… Може, воно і звучить гарно, але… ти мене по світу з торбами пустиш, – повернувся і пішов геть.

– Е… – Мудрець сказав йому вслід, – лише Господь може змінити серце людини. Потім прошепотів сам собі, розмірковуючи:

– Тільки не кожному в цьому світі потрібно справжнє людське щастя…