Діти України як полегшити життя батькам?

Щоразу перед початком нового навчального року найчитаніші та найобговорюваніші статті в газетах виходять за стандартним заголовком «Скільки коштує учень?». Після того, як 1 вересня відлунають шкільні дзвоники, і наші навчальні заклади на кілька днів уподібняться до квіткових базарів, усе входить у звичне річище. Про актуальну проблему забувають до наступного року.

Я ж із “вартістю” учня, точніше – учениці, зіштовхнулася найбезпосереднішим чином.

Батьки в мене працюють із ранку до вечора. Мама приходить додому пізно, а у вихідні в неї роботи по дому – непочатий край. Тому на мої безнастанні прохання піти зі мною на базар і купити все потрібне до 1 вересня мама відповідала відмовою.

А коли зволікати з цією проблемою було вже далі нікуди, мама дала мені 400 грн і сказала: “Ти вже доросла, йдеш до 10 класу, мусиш бути самостійна. Тому бери гроші та йди на базар”.

Власне кажучи, належало купити не так уже багато: спідницю, черевики, жакет, колготки, нижню білизну та мінімум канцелярського приладдя. Дівчина я досить тендітна, тому нестандартні дорогі речі великих розмірів не для мене. Ще раз полічивши гроші, я подумала: мама явно погарячкувала, тут забагато.

На ринку діяла чітко за маминими вказівками: обійшла всі ряди, вибрала речі до вподоби й визначилася з ціною. Врешті самі тільки одяг і взуття “потягли” на 550 грн.

Канцтовари ж (простенький портфель, 10 зошитів, 2 ручки, 2 олівці, гумка, пенал, лінійка та щоденник – іще 65.50). Мені забракло 215 гривень. А ще найпотрібніші підручники для поглибленого вивчення улюблених предметів – близько 100 грн, плюс квіти. Так, 1 вересня коштує чимало. Але ж 1 вересня навчальний рік тільки починається...

На учня доводиться витрачати зараз дуже солідно, навіть без особливої пишності. Спортивна форма, кросівки, зимовий одяг і взуття. Незважаючи на наш лагідний клімат, узимку в черевичках до школи не походиш. А якщо вирядити дитину на потрібні курси? Я дедалі більше розумію, чому мої батьки працюють цілодобово...

І я, і мої подруги хотіли б щось заробляти. Але влаштуватися практично немає куди. І справді, хто мені, неповнолітній, довірить відповідальну роботу? Та й батьки кажуть: навчайся, це найголовніше. Але я все-таки дуже хочу бодай трохи полегшити життя своїм батькам, хоча б у витратах на найпотрібніше...

Выпуск: 

Схожі статті