Виставка робіт Соні Булгакової та її друзів відкрилася в ресторані «Кларабара», що в Міському саду.
Цей проект можна вважати міжнародним, серед його учасників – діти з України, Словаччини, США. Найстаршій учасниці 12 років, наймолодшій всього 3 роки. Енергетика чистоти і безпосередності, що світиться в дитячих роботах, передається навколишнім. Захоплюють і тонкий гумор, і надзвичайне бачення світу повсякденного. Є тут місце фантастичним котам Алі Євсєєвої і святковим котам Петька Богатирьова. Немов райдужні паски, розташувалися храми Олі Богатирьової. Ніна Громова дивиться на дівчинку на балконі з якоїсь невизначеної висоти. Є тут і графіка з чіткими, красивими лініями, вдалою композицією (Оксана Геращенко). І надзвичайні за кольоробаченням малюнки, коли від соковитості кольору навколишній простір стає райдужним (Сеня Осетянський, Сіма Чипигіна). Є і свої композитори, які складають картини на історичні теми (Даня Халупський). І, звичайно ж, господиня, Соня Булгакова, вигадці якої позаздрив би сам Гоген. Усе жваво, безпосередньо, цікаво!
Але справа не в тому, що під керівництвом тонкого педагога і цікавого художника, куратора проекту Олексія Богатирьова, діти, пов'язані узами дружби їхніх батьків, так швидко розкрили свої можливості. Майстер-клас, який проводив Олексій Богатирьов з дітьми, у повному розумінні “заводив” їх. Малювати починали навіть найнепосидючіші. Це тільки мала дещиця педагогічної роботи. Проект, розроблений Володимиром і Кларою Булгаковими, триває. Розкрити в дитячих душах потенціал шляхетності і співчуття, навчити дітей любити ближнього і допомагати таким же, як ти – суть цього проекту. Поки чепурні учасники, не особливо звертаючи увагу на дорослих, зайняті своїми дитячими справами, я намагаюся взяти інтерв'ю в наймолодшої учасниці Сіми Чипигіної. Я запитую, що вона найбільше любить малювати, і вона відповідає: “Маму і тата”. Я запитую, а чи давно вона малює? “Завжди”, – здивовано відповіла Сіма. У розмову втручається старша сестра Ніна й уточнює, що Сіма малює з півтора року і малювати їй дуже подобається. Я не встигаю поговорити з іншими дітьми, тому що з'явилися довгоочікувані гості – діти з притулку № 2, що розташований по вул. Краснова, 3В. Їх привела на вернісаж Тетяна Бурик, яка керує службою міськради у справах дітей.
Діти одягнені святково, немає сірої, сирітської одноманітності, щоправда, відчувається деяка їхня скутість. Але вона зникає, як тільки гості й учасники перезнайомилися, розсілися за столами з різним смачненьким. І кожна дитина одержала подарунок. Так свято міста тривало в конкретній акції – у святі для двох десятків маленьких городян, викинутих на вулицю, але вони не перестали бути такими ж одеситами.
Милосердя – справа тонка. І вчитися робити добрі справи потрібно з дитинства. І цей урок, який піднесли дорослі своїм дітям, – добрий початок. Дуже б хотілося продовження. Відразу, спонтанно, у когось з учасників виникла ідея. Міськсад – місце продажу творів мистецтва, то чи не долучитися нашим юним художникам до цього процесу, щоб на зароблені гроші допомогти своїм друзям із притулку? Напевно, деякі з них теж захочуть спробувати свої сили в живопису, а фарби, папір, пензлі, олівці коштують недешево. Гадаю, що серед дорослих відшукаються чуйні душі, готові долучитися до цієї затії, тим більше, що мати вдома чи, скажімо, в офісі роботу, написану чистим дитячим серцем, завжди прекрасно.
