30 вересня, в рамках візиту міністра іноземних справ, Голови Народного Руху України Бориса Тарасюка до Одеси, відбулася його зустріч з активістами Руху та іншими представниками громадськості міста. Зустріч ця, а також прес-конференція, проходили в Одеському Українському музично-драматичному театрі ім. Василька. Своїми враженнями від неї ділиться наш спеціальний кореспондент.
Прохання одного з журналістів, яке пролунало на початку прес-конференції Бориса Тарасюка – визначитися, в якій якості цей державний діяч прибув сюди: в якості керівника партії НРУ чи в якості міністра іноземних справ, звичайно ж, видалося некоректним. Та, водночас, воно таїло в собі і глибинний підтекст. Усі розуміли, що в сферу службових та політичних інтересів цієї людини входить щонайширший спектр як внутрішнього громадсько-політичного, так і зовнішньополітичного життя сучасної України. І що він – лідер однієї з тих сил, яка активно формувала Майдан та визначала ідеологію Помаранчевої революції, і той діяч, який був і залишається на вістрі формування “нової влади” Президента Ющенка, його команди, провідних аспектів та ідеології внутрішньої і зовнішньої політики.
Київський гість-урядовець, звичайно ж, заявив, що він прибув і як міністр, і як керівник партії; і навіть не приховував, що поїздка ця відбувається в часи, коли значна частина українського громадянства, яка формувала ідеологію і засади Майдану не лише в Києві, але й по всіх регіонах держави, перебуває в тому стані розгубленості, який межує із шоком. Адже розкол відбувся не просто по лінії “Президент-Прем’єр”, яким нікого в сучасному політичному світі не здивуєш, а по лінії тих, здавалось би, стратегічно поєднаних сил, які в уяві багатьох не лише романтиків Майдану, але й його постмайданних прагматиків, мали б забезпечувати і вивіреність політичного курсу, й економічну, політичну та соціальну стабільність у державі.
Передусім, міністр зауважив, що навіть, незважаючи на останні політичні події в Києві, авторитет Президента й України в світі залишається надзвичайно високим. “Я ніколи раніше не відчував такої гордості за Президента України, за саму Україну, як зараз, – поділився він своїми почуттями. – Про це свідчить і нещодавне вручення В. Ющенку у Філадельфії престижної нагороди – Медалі Свободи, якою, за традицією, відзначають (одна нагорода на рік) видатних політичних діячів світу. Я знав, яким було ставлення до України і, зокрема, до її Президента Л. Кучми в недалекому минулому, коли президенти і прем’єри інших країн навіть не хотіли сидіти поруч із ним під час міжнародних форумів. Зараз Україна відіграє все помітнішу роль і в регіональному міждержавному об’єднанні ГУАМ, і в Європейській спільності. Ми намагаємося налагодити щонайтісніші зв’язки з європейським трикутником “Польща-Франція-Німеччина”. Буквально вчора я приймав високих посадовців з Польщі та Білорусі, двох країн, які переживають зараз складні міждержавні взаємини і які розглядають Україну, як державу, яка могла б відіграти позитивну роль у налагодженні діалогу між ними”.
Біль-менш докладно зупинився міністр і на участі нашої держави у залагодженні придністровського конфлікту в Молдові. Ситуація в цьому регіоні, в якому проживають сотні тисяч етнічних українців і від стабільності якого безпосередньо залежить стабільність українсько-молдавських взаємин, наших спільних кордонів та прикордонних регіонів, досить складна. Україна висунула свої пропозиції щодо урегулювання цього конфлікту, до яких прислухаються зараз обидві конфліктуючі сторони, й одна з позицій України полягає в тому, щоб до переговорів були залучені представники Євросоюзу та Сполучених Штатів. Хоча, звичайно, в основі цих домовленостей має лежати добра воля громадськості по обидва боки Дністра.
Оскільки зайшлося про ситуацію на південних кордонах України, я запитав міністра іноземних справ про те, що не може не хвилювати будь-кого з одеситів.
Запитання спеціального кореспондента “Одеських вістей”:
– Якою вам, пане міністре, бачиться проблема міжнародного визначення статусу українського острова Зміїний, і які заходи вживаються міністерством іноземних спав та керівництвом держави, аби зняти це питання з порядку денного українсько-румунських взаємин?
– Так, справді, проблема острова Зміїного є серйозним фактором у визначенні українсько-румунських взаємин, у налагодженні міждержавного та регіонального співробітництва. Як відомо, Румунія ставить під сумнів нинішній статус цієї території і звернулася до Міжнародного суду з позовом щодо України, тобто з проханням розглянути це питання з тим, щоб острів перейшов під юрисдикцію Румунії. Міжнародний суд звернувся до України з пропозицією до травня наступного року надати свої пояснення, аргументи і докази у цій справі. І це відповідає регламентові Міжнародного суду, за яких відповідачеві надається дев’ять місяців, аби підготуватися до захисту своїх інтересів. Відтак ми повинні зробити все можливе, аби досягти порозуміння з румунською стороною і щодо статусу острова Зміїний, і взагалі, щодо делімітації морських кордонів між нашими державами.
Торкаючись урядової кризи в Україні, яка примусила похвилюватися не лише нас, українців, але й наших зарубіжних партнерів та інвесторів, Борис Тарасюк відзначив, що до неї призвело кілька об’єктивних та суб’єктивних факторів. З одного боку, держава, її економіка, все ще перебувають у стані “перехідного періоду”, коли слід було розгрібати соціально-економічні завали, залишені попереднім урядом, і зокрема, розбиратися з проблемами законності приватизаційних процесів, фінансової забезпеченості багатьох популістських обіцянок; займатися структурним оздоровленням цілих галузей економіки, вдаватися до стабілізаційних заходів на ринках пального, цукру, нового врожаю зернових... З іншого – давалися взнаки складні взаємини, які складалися між урядовими, президентськими та “раднацбезпечними” структурами; “з неадекватною, – як висловився міністр, – реакцією окремих членів команди високопосадовців, які ще вчора уособлювали єдність нової влади та відданість ідеалам, надіям та обіцянкам Майдану”.
Відтак відставку уряду і, зокрема, відставку самого Прем’єр-міністра, Б. Тарасюк визнав, хоча і не дуже популярним серед певного кола прихильників нової влади, але необхідним кроком Президента. Сам Б. Тарасюк був учасником отих складних нічних переговорів, які провадили В. Ющенко та Юлія Тимошенко під час останньої спроби пошуку компромісного рішення, яке дозволило б менш болючіше уникнути урядової кризи. І на зустрічі в Одесі міністр засвідчив: коли вже домовленості було досягнено і йшлося не про відставку всього уряду, не про відставку Прем’єр-міністра, а про “оргвисновки” щодо окремих членів спільної команди, вранці Юлія Володимирівна ці домовленості зірвала, заявивши, що вона не згодна з ними. При цьому Тарасюк запевнив, що в нього особисто ніяких непорозумінь у стосунках з прем’єркою не виникало.
Ну, а що стосується нового Прем’єра, Юрія Єханурова, то Борис Тарасюк відгукнувся про нього як про професіонала і патріота. Саме таким, професійним і патріотичним, – упевнений він, – буде і новий уряд, сформований тими, кому його належить формувати і затверджувати. Відтак пошуки Президентом порозуміння з усіма політичними силами країни і, зокрема, з опозицією, засвідчує, що Віктор Ющенко постає перед нами не як “Президент переможців”, а як Президент усієї країни, як лідер нації, її гарант і арбітр.
Водночас Тарасюк визнав, що ціна компромісу, яка засвідчена “Меморандумом порозуміння з опозицією”, підписаним між Ющенком та Януковичем, виявилася досить високою. І що Рух не може йти на компроміс із тими, хто ще вчора, прагнучи до сепаратизму, до розколу українського народу та української держави, провокаційно фальшував вибори, тиражуючи плакати, на яких Ющенка малювали зі свастикою. При цьому Рух прагне досягти громадянської єдності... Але не засадах істинного патріотизму, за поваги як до інтересів кожного регіону, так і загальнодержавних цінностей та інтересів. До речі, саме про досконалішу та прагматичнішу політику центру щодо регіонів, йшлося і під час зустрічі міністра і партійного лідера Бориса Тарасюка з мером Одеси Едуардом Гурвіцем.
Рух і далі дбатиме про захист і розвиток української мови в Україні. Але це ще й загальнодержавна справа. Зокрема, нових підходів вимагає закордонне українство. В Міністерстві створено управління по закордонному українству, яке займатиметься підтримкою українських громад за кордоном. А вони справді потребують всілякої підтримки і захисту. І саме про це йтиме мова на Всесвітньому з’їзді українців, який планується провести у листопаді нинішнього року у Києві. Це буде з’їзд патріотів, які вірять у сьогодення і майбуття України, майбуття усього світового українства.
