Як часто на шпальтах газет з’являються матеріали, присвячені проблемам стану української книги на українському ринку та платоспроможності наших громадян? Напевно, досить рідко. Про це якщо й пишуть, то у публіцистичних збірках, які мають вузьке коло читачів. Пересічний же громадянин, який надає перевагу швидкому читанню, поверхово уявляє ситуацію, що склалася на українському ринку книги. На емпіричному рівні він знає, що проблеми існують Але в чому їх суть і чому вони мають місце на території держави?
У контексті піднятих проблем з’ясуємо, що в основному потрапляє на полиці наших книгарень і користується попитом.
Не секрет, що це масова література, яка популярна серед широкого загалу читачів різного віку і статі. Говорячи про таку літературу, в першу чергу маємо на увазі жанри іронічного та жіночого детективу, вони особливо поширені серед жінок бальзаківського віку, які й складають основну категорію читачів (десь 80 відсотків від загальної кількості). Чоловіки також читають детективи і фантастичні сюжети переважно російських авторів. Молодь цікавиться, як правило, езотеричною літературою.
Як бачимо, найбільш читабельною є масова література легкого жанру. Заглядаючи до книгарні, читач в середньому розраховує витратити не більше 20 гривень, отже, вибір у нього невеликий – на таку суму він може дозволити собі якраз щось з белетристики. Більш серйозні та дорогі видання, наприклад, енциклопедії чи класика, рідше знаходять свого покупця, і основна причина цьому. згадаємо наболіле, – їх вартість. За словами Віри Іщенко, директора мережі книжкових магазинів в Одесі, останнім часом ціни на книги швидко ростуть: “При кожному наступному імпорті, ми отримуємо нові цифри”. В результаті, лише за цей рік ціна на книгу підвищилася на 100 відсотків. Враховуючи, що середня зарплата зросла лише на 30 – 40 відсотків, зрозуміло чому потенційний покупець не рідко залишається лише потенційним, а реально існуючий дозволяє собі тільки недорогу літературу.
При широкому розмаїтті видавничого продукту, нині читач обмежений його ціною, на жаль, не фактор якості чи авторства, а саме вартість книги стає вирішальним критерієм у її придбанні.
Чому ж, маючи загалом дешеве виробництво, ми говоримо про проблему дороговартості літератури? Справа в тому, що як і інші сектори економіки, книговидання в Україні придушено податковим пресом і занепадає (на відміну від Росії, де ця галузь практично звільнена від оподаткування). Так, за даними журналу “Людина і влада”, на зорі ХХІ століття на одного жителя України випускається лише 0,36 книжки проти 3,6 наприкінці 80-х років минулого століття. Для порівняння – і у Російській Федерації видається на одного жителя 3,9 книжки, або у 10,8 раза більше, ніж у нас. Отже, плацдарм для іноземних бажаючих майже повністю вільний. А кому, як не Росії, бути цим бажаючим?! Ще з часів Радянського Союзу вона себе вільно почуває на українському ринку книги і не бажає поступатися місцем. Московські ідеологічні стратеги чітко визначили слабкі місця в царині українського книгодрукування і, користуючись політичною короткозорістю чи свідомою позицією державного чиновництва, буквально заполонили країну різноманітною російськомовною літературою.
Таким чином, відсутність у нашій державі власної розвинутої галузі книгодрукування позбавляє російського виробника необхідності конкурентної боротьби і створює всі умови для монополізації українського книжкового простору. В результаті, якщо і з’являються невеликі національні видавництва, то вони або ледь кволіють, або швидко згасають.
Прикро усвідомлювати: однак на нашому ринку господарює іноземний видавець, від настрою якого і залежить, скільки буде коштувати книга завтра, і що зможе собі дозволити український читач.
