Останнім етапом на курсах підвищення кваліфікації “орговиків” – фахівців з організаційних питань районних і міських рад були ділові зустрічі з керівниками, що можуть поділитися досвідом керування. Це була не полеміка і навіть не дискусія. Це був аналіз матеріалу, корисного для проведення порівняльних паралелей.
Група слухачів із 32 чоловік, у складі якої були представники оргвідділів райрад і міськрад області, а також районних адміністрацій міста Одеси, відвідала Іллічівськ, побувала в Хлібодарській сільраді та Біляївській районній раді. Одночасно це був екскурс в економіку регіону, знайомство з роботою низки його підприємств.
Працівники оргвідділів, відповідаючи за підготовку сесій, а тому вивчаючи пов’язані з цим сотні господарських і соціальних питань, є найпоінформованішою частиною управлінського апарату про стан справ на місцях, про формування бюджету; їхні оцінки фінансово-економічної ситуації вирізняються увагою до подробиць.
Наприклад, вони вважають, що 45-відсоткові відрахування до держбюджету з прибутків таких міст як Іллічівськ і Южне об’єктивно виправдані. Адже ці міста мають найбільші бюджетонаповнюючі джерела: порти, заводи, і їм є з чого виходити у своєму донорстві. Але як керувати віддаленими селами “імені 40 років неврожаю”, що їх звуть депресивними? Цю тяжку спадщину безгосподарності підняти можна тільки за допомогою дотацій. Наприклад, бюджетний потенціал цілком благополучного Хлібодарського, як пояснив тутешній сільський голова Степан Зазуляк, на 46% складається з податкових надходжень від громадян. Є ще два рентабельні підприємства. Решту можна добрати – за рахунок операцій щодо здавання землі в оренду. Іншим ще важче. Бо в загальній системі вони існували як допоміжні, і тепер там немає взагалі жодного виробництва.
Як зазначив мер Іллічівська Валерій Хмельнюк, зустріч із яким відбулася в його робочому кабінеті, нам у приватному підприємництві бракує саме виробничих сил. Бо винзаводи, хлібопекарні, продуктові магазини, що перепродують чиюсь продукцію, бари, сауни, тенісні корти хоча й дають якийсь поштовх місцевому бізнесові і творять певну кількість робочих місць, задовольняють тільки тимчасову кон’юнктуру. Водночас, вони ще далекі від жорстких вимог реальної економіки. Наприклад, в Одесі на міжнародний ринок можна виставити тільки продукцію кабельного заводу.
Важливо орієнтуватися, сказав далі В.Я. Хмельнюк, на господарські принципи розвитку суспільства, і не ставити політику попереду цього паровоза.
Крім того, в керування не потрібно соромитися привносити філософію підприємництва, даючи зелену вулицю його малим і середнім формам. Критерієм досягнення єврорівня має стати забезпечення приватними підприємствами 2/3 прибутку регіону. Це аксіома успіху.
Значення цього семінару для працівників оргвідділів велике. Адже професіонали потрібні не тільки в промисловості та політиці, але й у системі керування.
