Досі не вщухло невдоволення профспілок Іллічівського порту (ІМТП) з приводу договору, укладеного портовою адміністрацією з компанією «Укртрансконтейнер». Остання є дочірнім підприємством російського ТОВ «Національна контейнерна компанія», і створена нею для реалізації інвестиційного проекту в порту. Тимчасом, підприємство діє, і майже 400 чоловік, що оформлені переводом до УТК, але, по суті, залишилися на своїх робочих місцях, не скаржаться. За кожним із них при виявленні бажання залишилося право переходу назад до порту. Щоправда, за 3 місяці ніхто цим шансом не скористався. Всьому персоналу, без винятку, підвищили зарплату на 20%. За працівниками збережено пакет усіх соціальних гарантій та привілеїв, які вони мали, будучи у кадровому складі ІМТП. Тому мимоволі бере сумнів: чи можна беззастережно вважати, що держава отак любесенько дозволила «фірмачам» реквізувати один із найбільших комплексів своєї морської галузі? Все ж таки договір, укладений між ІМТП та УТК, був спочатку вивчений трьома галузевими комісіями: з боку ДО «Укрморпорт», Держдепартаменту морського та річкового транспорту України й постійно діючої комісії Мінтрансзв’язку України. Врешті було резюме про те, що здійснення цього проекту є економічно привабливим для порту.
Настанова на залучення інвестицій також виникає з рішень Мінтрансзв’язку України про збільшення контейнерних перевезень через наші порти. Це пов'язано із поставленим перед ним завданням до кінця 2005 року збільшити пропускну здатність контейнерних терміналів до одного мільйона TEU. Тим часом, Іллічівський термінал потребував фінансових вливань, оскільки порт не міг самостійно підтримувати його в експлуатаційному стані. Доповіді про це неодноразово надходили до Мінтрансзв’язку України. Оскільки конкретної реакції не було, наростала загроза, що контейнерне господарство піде шляхом деградації. Перевантажувальна техніка випрацювала свій віковий ресурс і потребувала ремонту, а краще – заміни. Як сказав заступник директора УТК з експлуатації та комерційної роботи Андрій Кузьменко, сьогодні кранам доводиться брати на судні контейнери з 4-го або навіть 5-го ярусу штабеля, піднімати, коли вага контейнера доходить до 35 тонн замість стандартної - до 24 тонн. Для здійснення таких операцій параметри старих перевантажувачів не придатні, бо на такі величини вони не проектувалися.
Пошуки співпраці порту із Європейським банком розвитку не увінчалися успіхом через умови повернення кредиту. Було також укладено договір між ІМТП та ДО «Укрморпорт» щодо створення інтегрованої системи керування контейнерним терміналом, за яким від ДО передбачалося фінансування у розмірі 6,7 млн гривень. Однак реально ці гроші не були отримані, й порту залишалося розраховувати тільки на свої сили.
Поки що дії інвесторів не викликають підозри. Росіяни вже витратили 17 млн євро на придбання трьох нових перевантажувачів. До середини наступного року інвестор (принаймні, відповідно до договору) має вкласти в контейнерний термінал близько 51 млн доларів. Вони будуть спрямовані на модернізацію комплексу та виробничих процесів.
Проте залишається занепокоєння, чи не виявиться згодом термінал власністю інвесторів? Тому основне запитання, яке я поставив А. Кузьменкові, полягало в тому, чи є в договорі гарантії, які роблять неможливим відчуження Іллічівського контейнерного терміналу?
Як сказав він, компанія «Укртрансконтейнер» зареєстрована на території України відповідно до її законодавства. Вона займається в порту операторським менеджментом контейнерного терміналу. Спільна діяльність – не спільне підприємство. Тому сторони не утворюють третьої юридичної особи, у чому вже закладено захисний механізм. За компанією закріплено тільки право користування майном протягом 30 років.
Відкинуто було також варіанти співпраці у вигляді концесії або оренди. У таких формах партнерства криється латентна можливість для держави втратити своє майно. Орендодавець (тобто, в даному разі, – ІМТП) міг би одного разу опинитися усунутим від практичної можливості регулювати та контролювати те, як використовується й управляється майно, передане в оренду.
При спільній діяльності порт зберігає за собою юридичне право тримати під наглядом усі вектори виробництва: експлуатацію, ремонт, фінансові потоки, модернізацію устаткування, проведення будівельних робіт, затверджує штатний розклад та Положення про оплату праці. Службами порту контролюються також стан причалів, вантажозахоплюючих пристроїв, охорона праці.
Таким чином, термінал залишається власністю держави Україна, що стосується: і території, яку він займає, і технічних та перевантажувальних засобів, які належать йому. Прибуток розподіляється на підставі пайової участі.
Як говорить А. Кузьменко, побоювання з приводу скорочення чисельності персоналу марні, бо в найближчій перспективі термінал має перевалювати 35 млн контейнерів на рік. Для забезпечення цього плану потрібні додаткові робочі руки. Штат має зрости до 3500 чоловік.
