7 листопада Одеський Український театр імені Василя Василька відзначив свій 80-й день народження. Урочисте святкування з цього приводу розпочнеться в приміщенні театру завтра о 18-й. Але, крім того “васильківці” підготували до ювілею чергову прем’єру (спектакль “Що йому Гекуба?”). І, мабуть, головне – нарешті увічнено пам’ять художнього керівника, якому наш Український театр завдячує найславетнішими сторінками своєї історії. На фронтоні з’явилася скромна меморіальна дошка з написом: “Тут працював народний артист СРСР, режисер, драматург, Василь Степанович Василько (1893-1972)”. Білу тканину з цього напису знімали народний артист Анатолій Дриженко та актриса Людмила Васильєва. Людмила Олександрівна, між іншим, поділилася й спогадами про роботи з Василем Степановичем. Розповіла про те, якою “бомбою” для одеських театралів стала перша його вистава – за мотивами “Землі” Ольги Кобилянської. Як вразили глядачів масові сцени, де справді грали кожен актор і кожна деталь (адже глядачі звикли бачити у масових сценах максимум груповий танок). “Василь Степанович був справді світлою людиною, – з хвилюванням говорила Людмила Олександрівна. – Дуже вимогливий у роботі, не терпів зарозумілості. А поза роботою був дуже веселий і компанійський, любив різні жарти. Я досі згадую його добру і хитрувату усмішку. Він нічого і нікого не боявся і дуже любив працювати”.
Варто звичайно, сказати, що меморіальна дошка з’явилася завдяки сприянню Одеської міської ради. Як сказав заступник Одеського міського голови Володимир Курєнной :”Я думаю в Одесі тоді буде високий потенціал народження талановитих людей, коли ми пам’ятатимемо про тих, хто раніше становив і становить її славу і гордість”. А художній керівник театру Ігор Савицький додав: “Ми зробили хорошу справу. Тепер наше завдання – зберегти те, що було створено нашими попередниками”. Що ж, щиро вітаємо Український театр з ювілеєм. І бажаємо йому не просто зберігати славетні традиції, а й радувати нас, глядачів, своїми новими досягненнями. Адже, як казав хтось із філософів: “Минуле можна зберегти тільки тоді, коли є майбутнє”.
