Під час відрядження до Арцизького району довелося зустрітися з керівниками найуспішніших місцевих господарств. Вони поцікавилися, чи знають журналісти справжній стан справ з посівами озимих. І не випадково. Тема ця злободенна.
Наприклад, у Тарутинському, Арцизькому, Татарбунарському, Саратському і Білгород-Дністровському районах, посилаючись на об'єктивні чинники кліматичного й економічного характеру, утрималися засівати заплановані площі озимими культурами. Це зайвий раз підтверджує, що політика держави стосовно хронічних проблем аграріїв в останні роки стала “незрячою”, а брак реальної програми розвитку сільського господарства стрімко посилює негативні тенденції, які набувають стихійного характеру.
У цьому довелося переконатися і на недавній сесії Саратської райради, де ішлося “Про кризовий стан справ у сільському господарстві району”.
Тон діловій розмові був заданий головою правління одного з найбільших господарств району – СВК “Дружба”, головою райради керівників сільгосппідприємств, депутатом обласної ради Георгієм Гавриловичем Чиклікчі.
Розпочинаючи аналіз кризової ситуації, що назріла у сільському господарстві, і не лише в Саратському районі, Чиклікчі підкреслив, що її не можна навмисне політизувати напередодні майбутніх виборів. Переважну більшість керівників турбує винятково стан сільгоспвиробництва. Вони вкрай стривожені ігноруванням сільських проблем.
– Дуже шкода, – сказав доповідач, – що до потреб сільгоспвиробників належним чином так і не прислухалися у Верховній Раді, коли з ініціативи облради гостре сільськогосподарське питання було делеговано для розгляду на засіданні вищого законодавчого органу країни. В залі були присутні того дня лише 40 народних депутатів! Дуже складно лобіювати аграрні питання, коли склад фракції аграрників становить всього лише 14 з 450 народних обранців!
Яка ж картина вимальовується нині, і не лише в Саратському районі? Попередні, сигнальні, дані свідчать про те, що виробничі витрати на гектар озимої пшениці в країні становлять цього року 1608 гривень, що на 450 гривень вище торішнього. Різниця між прогнозованими цифрами собівартості зернових і середньою ціною їх реалізації виражається в сумі близько 90 гривень за кожну тонну. Іншими словами, продавши зерно, селянин зазнає збитків. Отже, що більше продасть, то більше втратить. І таких господарств, зайнятих виробництвом зерна в Україні, які спрацювали зі збитком, сьогодні налічується 54%. Тому-то в нинішній посівній кампанії по країні не досіяно від запланованих 2 млн га озимих. Причому через погодні умови стан посівів на 50% площ оцінюється як незадовільний вже сьогодні.
Георгій Чиклікчі назвав основні причини майбутньої складної ситуації з виробництвом зерна у наступному році. Це відсутність держзакупівлі зерна до держрезерву; потужна структура зернотрейдерів, що створилася, яка скуповує за безцінь зерно у товаровиробників; зрослі удвічі за останні 12 місяців ціни на пальне.
Безперечно, у зовсім різних “вагових категоріях” опиняються, порівняно з іншими, українські сільгоспвиробники після вступу нашої країни до Світової організації торгівлі, оскільки у світі давно існує практика цивілізованої підтримки сільгоспвиробництва шляхом виділення дотацій на гектар ріллі, а також система дотацій на одиницю виробленої продукції.
У Євросоюзі, наприклад, товаровиробник на кожен гектар ріллі одержує 359 євро дотацій. У Франції для підтримки селян на 19 млн гектарів земель виділяють 19 млрд євро. Тому нині тільки державне піклування у вигляді дотацій у розмірі 200 гривень на гектар лише тимчасово якось врятує ситуацію у сільському господарстві держави.
На думку Георгія Чиклікчі, несправедливо проведено розпаювання земель. Стосовно до дітей, онуків і правнуків проведену сільгоспреформу депутат обласної ради вважає жорстокою:
– Землю поділено десять років тому. Хто сьогодні її успадковує? – запитує він. – Хто ці люди, чим займаються? І скільки рантьє сьогодні мешкають у місті, володіючи земельними паями? Хто завтра залишиться на селі обробляти ці паї? Ситуація погіршується день по дню, бо працюючих на землі “без землі” стає все більше. Повірте, наступне і майбутні покоління не простять нам такого несправедливого ставлення до себе.
ХХ сесія Саратської райради ІV скликання направила Президентові України Віктору Ющенку, Голові Верховної Ради України Володимиру Литвину, Прем'єр-міністрові України Юрію Єханурову відкритого листа. У документі висловлено пропозиції щодо вирішення найгостріших і на йболючіших проблем для села.
Серед них: забезпечення фінансування Аграрного фонду з бюджету майбутнього року на закупівлю зерна до держрезерву безпосередньо від товаровиробників за стабільною світовою ціною; закладання до бюджету 2006 року коштів на часткове погашення витрат на виробництво рослинної і тваринницької продукції в обсязі 10% видаткової частини бюджету, забезпечення сільського господарства нафтопродуктами українського виробництва за пільговими і стабільними цінами шляхом ухвалення відповідного закону; передбачити у держбюджеті кошти для вирішення соціальних питань на селі; розгляд у законодавчому порядку питання про введення єдиного податку на землю для сільгосптоваровиробників; пролонгація на рік отриманих у 2005 році короткотермінових кредитів, компенсація погашення кредитної ставки; скасування 16% плати податку з реалізації соняшнику на експорт; проведення парламентських слухань і винесення на всенародне обговорення питання про розпаювання земель з метою забезпечення майбутніх поколінь сільських жителів земельними наділами.
Саратський район
