ЗАЯВА СПІЛКИ КІНЕМАТОГРАФІСТІВ
Останнім часом активно поширюються чутки, в тому числі і в пресі, про всілякі інсинуації, пов’язані з акціонуванням Одеської кіностудії.
Все це відбувається на тлі утаємничених від кінематографістів процесів, включаючи судові справи між майбутнім, нікому не відомим, інвестором та фондом Держмайна, штучне зволікання самого акціонування, абсолютну мовчанку. Міністерство культури та туризму ігнорує письмові запити відділення Спілки та кінематографічної громадськості. Так, наприклад, говорять про зменшення співвідношення державної частки статутного фонду на користь “Нової кіностудії” (1:3), які рік тому запрезентувала себе єдиним в світі інвестором, спроможним врятувати Одеську кіностудію від занепаду. Поширюється інформація, що найближчим часом відбудеться акціонування за схемою, запропонованою “Новою кіностудією” фондові Держмайна, і лише після цього, наче б то, стануть відомі правила та регламент, за якими ЗАТ “Одеська кіностудія” буде існувати далі.
В трудовому колективі мусується ідея перетворення кіностудії на студію телесеріалів, адже лише за останній рік нове керівництво повністю зруйнувало (здало в металобрухт) залишки технічного устаткування, призначеного для виробництва прокатного кінематографу.
Але найбільше занепокоєння викликає повне відсторонення від усього процесу майбутнього реформування творчих працівників, кінематографістів, чиєю натхненною працею протягом багатьох десятиліть і була створена вся матеріальна база нашого підприємства.
Все це баламутить людей й створює нездорову атмосферу. В зв’язку з цим, Національна Спілка кінематографістів змушена дещо прояснити. Враховуючи неспроможність держави утримувати кінематографію на перехідному періоді, Президентовій уряду країни спілкою був запропонований план реформування кінематографії в цілому, а одеські кінематографісти частково погодились на акціонування своєї студії. Проте, даючи згоду, ми сподівались, що вирішення всіх питань стратегії – репертуарної політики, соціального захисту, розвитку кіностудії як осередку національної кіноіндустрії – залишається за державою. Крім того, ми сподівались, що за творчими працівниками залишиться хоча б мінімальна частина впливу на політику майбутнього акціонерного товариства через передачу йому частини акцій, що було б закономірним. Але новими фігурантами акціонерного товариства не враховується навіть той факт, що на його майбутній території (і не малій) знаходяться будівлі і приміщення (2929 кв. м) нашої спілки, передані Радою Міністрів України у вічне користування.
Однак уся підготовча робота до акціонування провадиться в умовах абсолютної таємниці з боку фонду Держмайна, Міністерства культури та туризму і керівництва Одеської кіностудії. Всі спроби довідатися хоча б про контурний малюнок майбутнього акціонерного товариства, а саме: чим воно має намір займатися, яка в нього творча й економічна стратегія, які “людські ресурси” будуть задіяні в його роботі, яка буде його структура, що буде визначальним в його діяльності, яким має бути обсяг кіновиробництва, яким чином складатиметься прибуток й таке інше – обертаються повною невдачею. Нам й досі невідомо, ні хто стоїть за “Новою кіностудією”, ні який вигляд має проект Статуту майбутнього ЗАТ. Навіть у часи тоталітарного керування кінематографією ми не зіштовхувалися з таким безцеремонним ігноруванням наших демократичних прав і свобод.
Вже сьогодні видно, що проект реорганізації студії, складений рік назад новим інвестором, особливо його економічні розрахунки, що розглядались на нараді у на той час віце-прем’єр-міністра України М. Томенка 30 серпня ц.р., є фіктивними і нереальними щодо виведення Одеської кіностудії з кризи.
У зв’язку з викладеним, заявляємо:
1. Одеська кіностудія художніх фільмів є національним надбанням українського народу і мусить опікуватись будь-яким урядом, будь-якої формації. Саме через мистецтво кіно, як ніде, втілюється державна ідея.
2. Акціонування можливе за умов відкритого обговорення вищеозначених аспектів, що дають гарантії на перспективу всьому колективу, а не тільки окремим його адміністративним представникам.
3. Акціонування повинне проводитися через відкритий конкурс потенційних інвесторів – відповідно до чинного в Україні законодавства.
4. Акціонування, як і будь-яка зміна форм існування Одеської кіностудії, можливе лише за прямої участі творчих працівників кіностудії, Національної Спілки кінематографістів України.
5. Спроба акціонувати кіностудію зі збільшенням частки статутного фонду “Новою кіностудією” є спробою фонду Держмайна прямого продажу підприємства за безцінь, і є для нас неприйнятною. В противному разі краще її продати “з молотка”, як “Криворіжсталь”, одержавши шанс відчутно поповнити казну держави.
6. Більшість з нас готові відкликати свої підписи з протокольного документа, на підставі якого минулого року приймалося рішення про акціонування Одеської кіностудії. Це реально. Державного плану розвитку національної кінематографії нема, але очевидна тенденція до багаторазового збільшення коштів на розвиток фільмовиробництва і поновлення кінобази, що уможливлює існування Одеської кіностудії у формі “останнього оплоту” української кіноіндустрії як державної.
В.о. голови правління Одеського відділення НСКУ Ярослав ЛУПІЙ
