«Погляди різних політичних сил на проблеми екології Одеси та шляхи їх вирішення» – такою була тема чергової прес-конференції, організованої для журналістів міста Незалежним громадським прес-центром «Одеський вибір-2006». Цього разу на зустріч із представниками одеських ЗМІ прийшли керівник обласної організації політичного об’єднання «Жінки за майбутнє» Людмила Акімова; перший заступник голови обласної організації Партії Зелених Валерій Осипов; секретар політради Партії правозахисту України Микола Разовайкін та заступник голови одеської обласної організації партії «Союз» Юрій Геращенко.
Подаємо нотатки нашого спеціального кореспондента з цієї прес-конференції.
Коли один із найактивніших і безкомпромісніших “зелених” нашого міста Валерій Осипов повів мову про оте очевидне і давно наболіле, що стосується сотень екологічно вбивчих вогнищ, якими щоосені обдимлюють Одесу її двірники, на обличчях декого з моїх колег з’явився вираз вселенської нудьги: “Знову про одне й те ж! Скільки можна?! Скільки вже паперу про це списано, скільки кілометрів телеплівки змарновано?!” Але у тому й підступність екологічних проблем, що іноді вони здатні вражати нас своїми абсолютно непередбачуваними, точніше буде сказати, незнаними нами, наслідками.
– Чи звертали ви увагу на те, що, нагортаючи у дворах та в скверах великі купи листя, – каже Осипов, – двірники водночас накидують у них безліч всілякого дворового непотребу: пластмасові пляшки, разові склянки та інший разовий пластмасовий посуд. Але мало хто знає, що шкідливі дими від спаленого листя – це ще півлиха. Страшно, коли починає плавитися увесь цей пластик, тому що внаслідок складної хімічної реакції, яка при цьому відбувається, в атмосферу виділяється один із убивчих газів, відомий усім хімікам світу під назвою “фосген”. Так-так, отой отруйний бойовий газ, якого американці з усією можливою жорстокістю застосовували під час війни у В’єтнамі. Ось чому зараз ми створюємо спеціальні екологічні пости та патрулі “зелених”, які б пояснювали нашим двірникам та ЖЕКам, що вони коять. А там, де до “жеківських” працівників не “доходитиме”, будемо спалювати такі ж купи листя й пластика прямо у них під вікнами. Може, тоді зрозуміють, як своєю недбалістю вони отруюють місто.
І вислухавши його, кожен із нас, журналістів, ще раз переконався у тому, що таке сила вагомого доказу, вражаючого факту, наукової аргументації. А вийшовши з приміщення прес-центру, зовсім по-іншому подивилися на такі, на перший погляд, невинні багаття, що палають зараз по всіх парках та узбережжях. І скільки людей, наковтавшись отого осінньо-романтичного золотолистого фосгену, потім тривалий час лікуються, навіть, як і їхні лікарі, не здогадуючись, що саме послужило поштовхом до такої реакції дихальної або серцево-судинної системи.
Хвилює партію зелених і те, що парк машин в Одесі різко збільшується, дороги виявляються завузькими, а саме під час стоянок машин у пробках та на перехрестях виділяється найбільша та найшкідливіша маса викидних газів. І хоча міська влада знає, що 80 відсотків забруднення повітря припадає на автотранспорт, кількість екологічно чистого міського електротранспорту не збільшується, а, навпаки, зменшується. І це при тому, що наші дорожники, під час реконструкції вулиць, та наші будівельники тисячами знищують зелені насадження. “Ми вже не раз переконувалися, – оповідає Осипов – що іноді дерево знищують там, де цілком можна було обійтися, зрізавши одну-дві товсті гілки, які будівельникам заважають”.
Мені, як людині, яка стала засновником нашої редакційної рубрики “Екологія краю, екологія душі”, дуже приємно було, що Людмила Акімова спробувала поглянути на проблему екології ширше, ніж її колеги. Маючи справу з найбільш вразливою, жіночою, частиною одеситів, вона дуже гостро відчула, що йдеться вже не тільки про певну кількість зрубаних та висаджених дерев. Слід вести мову про екологію нашої моралі, про чистоту помислів та поглядів на життя, про морально-етичну екологію життя родини, колективу; про екологію мікроклімату на всіх рівнях громадського життя – аж до мікроклімату в парламенті, уряді, країні. Це тим паче важливо, що вчені все переконливіше доводять: і вода, про якість та питну властивість якої так багато мовилося під час цієї прес-конференції, і планета наша в цілому – живі істоти, які відчувають нас, реагують на нашу діяльність і навіть вдаються до спроб самозахисту, даючи нам жорстокі, але повчальні уроки. І саме цими проблемами “екології душі” і займаються зараз партійні осередки “Жінок за майбутнє”.
Про те, що якість питної води в Одесі дуже низька, відомо всім. Але як зробити її кращою – здається, ніхто не знає. Тобто, теоретично все відомо: як слід модернізувати систему очистки та контролю за якістю, змінити технічне оснащення водозабірних станцій та водоводу... Просто ніхто не знає, де віднайти астрономічну суму грошей, яка покрила б усі необхідні витрати. Мав рацію мер Одеси Едуард Гурвіц, коли в інтерв’ю авторові цих рядків сказав: “Це неправда, що у нас існує багато проблем. Проблема у нас лише одна – нема грошей”.
Одначе, за словами Юрія Геращенка, партія “Союз” вирішила допомогти певній кількості ветеранів тим, що ощасливила їх водоочисними пристроями. Щоправда, Осипов поставився до цього заходу досить скептично. Він раптом почав доводити, що як тільки фільтри виробляють свій ресурс, вони стають шкідливими, і навіть небезпечними. Геращенко, звичайно, парирував, запевнивши, що нові користувачі фільтрів проінструктовані щодо терміну експлуатації. Але й так зрозуміло: якщо ставати на точку зору Осипова, тоді взагалі нема сенсу якось допомагати малозабезпеченим громадянам, адже все зрештою має свій ресурс. Звичайно ж, у фільтрах накопичуються шкідливі речовини, одначе вихід тут один – потурбуватися про їх заміну.
Микола Разовайкін докладно і дуже емоційно зупинявся на правовій стороні екологічного захисту громадян. Він, зокрема, дуже багато говорив про корумпованість нашого чиновництва, в тому числі й того, що відає екологічною безпекою та дає всілякі дозволи на будівництва. А ще він дуже запально говорив про корумпованість нашої суддівської системи.
Нового ракурсу набула і проблема зелених насаджень в місті, про яку знову ж таки говорила Акімова, а вже її підтримали колеги. Про те, щоб щороку насаджувати певну кількість дерев та кущів – ми ще якось спромагаємося потурбуватися, але мало хто думає про те, що потім упродовж багатьох років ці насадження слід доглядати. Особливо дбайливого догляду вони вимагають у перші роки свого життя. Але хто цим має займатися? З ким “Зелентрест” чи якісь інші організації мають укладати договори на догляд за деревами, і скільки це вимагатиме коштів? Тим часом екологи вже стурбовані, що з кожним роком усе більше дерев у місті хворіють і передчасно гинуть. І хтось має дбати про їх оприскування та інше можливе лікування.
Хтось із журналістів поцікавився, як партії ставляться до побудови в Одесі метро, чутки про спорудження якого знову охоплюють наші міські райони. На це Акимова зауважила, що тема метро мусується перед кожними виборами, але всім зрозуміло, що коштів на його спорудження нема, і ніхто їх не надасть.
Відкриваючи прес-конференцію, керівник прес-центру й організатор цього заходу досвідчений журналіст Анатолій Станчев жорстко попередив представників партій, щоб вони не вдавалися до політичної самореклами, і стежив за дотриманням цієї умови. Та, як виявилося, екологія – площина, на якій можуть об’єднатися всі, без винятку, політичні сили Одеси, оскільки турбота про екологічну безпеку – це і турбота про добробут та здоров’я самих партійців та їхнього електорату. І потім... Хіба турбота про екологію міста, екологію навколишнього середовища та екологію наших взаємин, екологію душі – не є найвищим проявом політики і політиків? Бо який сенс у політиці та політиках, якщо вони не працюють на добробут і безпеку свого народу?
