Наша газета вже писала про початок будівництва житла для ренійців, які постраждали від липневої повені. Відповідно до постанови Кабінету Міністрів, з резервного фонду Державного бюджету на цю мету виділено понад 14 мільйонів гривень. Нині роботи йдуть на повен хід. Належить спорудити житловий комплекс, здавши під ключ загалом 125 квартир.
Підрядниками є ЗАТ "Південьбуд", який представлено "командою" 60 чоловік, і будівельна компанія "Одесагропромбуд" – вона залучила поки що 16 фахівців, але найближчим часом забезпечить підкріплення ще двома-трьома бригадами.
– Поки що справа посувається без особливих проблем, – говорить начальник ділянки "Одесагропромбуду" Сергій Петрович Прокопенко. – Техніки вистачає: більшу частину пригнали з Одеси, щось взяли під оренду на місці. Не підводить і постачання, яке для будь-якого будівництва є, мабуть, питанням номер один: будматеріали завозяться вчасно, всі замовлення на їх доставку виконуються. Існує графік будівництва, і ми наразі від нього не відстаємо: закінчуються грабарства, і, якщо дозволить погода, перейдемо в стадію "під бетонку". А потім уже нашій роботі не зможуть перешкодити й дощі.
Начальник ділянки ЗАТ "Південьбуд" О.П. Костенко також підтвердив, що техніки вистачає, і висловив задоволення постачанням.
– Залізобетон надходить із Ізмаїла й Арцизького заводу ЗБВ, – повідомив Олександр Порфирійович, – Цегла – із Жмеринки і села Кам’янка Ізмаїльського району, і лише частина товарного бетону – з Рені. З п'яти корпусів, передбачених проектом, "Південьбуд" має спорудити три. У тому числі здати під ключ 40-квартирний будинок, який було споруджено понад десять років тому, і нині це полишена цегельна коробка, від якої залишилися самі капітальні стіни. Проектний інститут вирішив зміцнити стіни і перекриття, і це завдання вже виконується. Зокрема, на 90% здійснено відновлення міжквартирних і міжкімнатних перегородок. Серед будівельників побутує думка: легше спорудити новий будинок, ніж відновлювати напівзруйнований. Другий варіант ліпший хібащо з фінансової точки зору.
Поспілкувалися ми на будівельному майданчику і з рядовими будівельниками. Настрій у них бойовий.
– Я працюю тут уже п'ять тижнів, і дуже задоволений, – говорить крановик Іван Вулпі. – В усякому разі, простоювати не доводиться, а це вже добре. Начальство обіцяє, що зарплата буде залежати від виконання.
У даному разі інтереси будівельників і мешканців міста Рені, які залишилися без даху над головою, збігаються: і ті, й інші зацікавлені в тому, щоб якомога швидше наблизити день розрізання заповітних червоних стрічечок.
