– Степане Дмитровичу, мені здається, особлива увага створенню лікарняних кас приділяється не від гарного життя. Вкрай злиденне фінансування охорони здоров'я стало практикою нашого життя.
– На сьогодні на сто відсотків забезпечуються такі статті витрат як зарплата медиків і комунальних послуг установ охорони здоров'я (вода, тепло, електроенергія). Інші потреби фінансуються недостатньо або не фінансуються взагалі. Відповідно до існуючих нормативів минулого року нам повинні були виділити 4342 тисячі гривень – на харчування хворих, медикаменти, придбання устаткування, м'якого інвентарю тощо. А затверджено в бюджеті 3618 тисяч. Аналогічна ситуація й у поточному році. За нормативами передбачалося закласти до бюджету на харчування хворих – 487 тисяч, затверджено 59 тисяч (12%), на медикаменти потрібно 964 тисячі, затверджено ж 234 тисячі (24%). На м'який інвентар нам належало 75 тисяч гривень, на придбання устаткування – 455 тисяч, однак за цими статтями до бюджету не закладено жодної копійки. М'який інвентар для ЦРЛ не купується з 1991 року.
– Те, що в роботі «круглого столу» бере участь голова Ренійської районної державної адміністрації Андрій Миколайович Булгаров, засвідчує, що охороні здоров'я все ж таки приділяється увага. Андрію Миколайовичу, що ви скажете з приводу цифр, які озвучив головний лікар?
– Охорона здоров'я раніше "підживлювалася" коштом багатьох підприємств – функціонували відомчі поліклініки, лікарні. Зараз це все звалилося важким тягарем на державу. Держава не витягне. У нас зараз практично всі підприємства комерційні, вони думають передусім тільки про одержання прибутку. Якщо колись, скажімо радгосп "Перемога" в Котловині утримував у селі практично цілком всю соціалку, то зараз він цього не робить. Треба певну частину функцій держави щодо охорони здоров'я перекласти на підприємства. Медичне страхування? Необхідно пам'ятати, що страхова компанія – це комерційна організація, і мета її – одержання прибутку. Лікарняні ж каси не ставлять за свою мету одержання прибутку. Усі членські внески – копійка в копійку – йдуть на придбання медикаментів, надання послуг. Саме тому ми всіляко пропагуємо потребність цієї роботи. Після наради в облдержадміністрації за підсумками першого півріччя нам, головам районних держадміністрацій, губернатор області В.П. Цушко поставив завдання: організувати роботу лікарняних кас. Я намагаюся сприяти, щоб на жодному етапі ця справа не спіткнулася. Переговорили з сільськими головами, дільничними лікарями, керівниками сільгосппідприємств. Хтось погодився, хтось міркує. Гадаю, щойно ЛК запрацює на повну силу, керівники господарств почнуть укладати договори, і до лікарняної каси надійдуть так звані корпоративні внески – коли не тільки сам працівник, але й підприємство якусь суму відраховує на поліпшення якості медичних послуг.
– Треба відзначити, що в Ренійському районі лікарняну касу було створено півтора роки тому, у кожному селі відкрито відділення, їх очолили головні лікарі. Я хочу надати слово голові правління ЛК Івану Васильовичу Марчишину з ініціативи якого ми сьогодні зібралися за “круглим столом”. Іване Васильовичу, скільки мешканців району вдалося залучити до лікарняної каси, скільки з них уже скористалися перевагами, які дає ця громадська організація?
– Я сам нещодавно переконався, що значить бути членом лікарняної каси. Зненацька потрапив на лікарняне ліжко, потрібно було 300 гривень на медикаменти. Одержав цю суму з фонду ЛК, і лікування практично не вдарило по сімейному бюджету. На сьогодні в нашій організації 335 членів. З них 20 вступили протягом останніх місяців. Проліковано за весь період 122 чоловіка на суму 16,5 тис. грн. Для членів лікарняної каси в кожному відділенні ЦРЛ відкрито палати, де створено кращі умови – коштом нашого фонду. Закуплено м'який інвентар, інше устаткування. Найбільше наше придбання – це три холодильники, якими користуються пацієнти. Наше завдання – залучити до лікарняної каси якнайбільше жителів Ренійського району, тоді ми будемо мати у своєму розпорядженні кошти і зможемо досягти більшого. Якщо робити натиск тільки на індивідуальних членів, ЛК буде нежиттєздатною. Треба залучати до співпраці підприємства, які мають бути зацікавленими в тому, щоб їхні працівники одержували якісне медичне обслуговування. Колективним членом ЛК вже стало, наприклад, ВАТ "Придунайський", яке відраховує гроші працівників – за їхньою згодіою. Намагалися ми залучити такі великі підприємства, як порт, цех "Укртелекому" та інші. Люди схвалюють, але заяви поки що не подають. Нічого не вдієш – все нове народжується в муках.
– Степане Дмитровичу, як головний лікар району, Ви своєю чергою також всіляко підтримуєте становлення лікарняної каси – з надією на те, що матеріальна база охорони здоров'я, хай незначно, але все ж таки зміцниться.
– Ілюзій не плекаю, на сьогодні допомога справді незначна. Якби місто Рені було великим промисловим центром, якби в районі працювали великі прибуткові підприємства, які могли б робити свій внесок у поліпшення якості медобслуговування – тоді інша справа. Але в районі населення старіє, кількість працездатних людей зменшується. Коштом громадян ми не зможемо компенсувати те, що недоодержуємо з бюджету. Охорона здоров'я має фінансуватися так, як передбачено нормативами, законодавством.
– Дякую вам за щиру розмову. Лікарняні каси на сьогоднішній день справді здаються тією соломинкою, за яку намагається схопитися вітчизняна державна охорона здоров'я, що потерпає від лиха. В ухвалі всеукраїнської конференції зокрема сказано: "Складається враження, що формально керівництво держави нібито зацікавлене у збереженні здоров'я нації, подальшому розвитку додаткового позабюджетного фінансування, подаванні населенню медичної допомоги. Водночас воно залишається байдужим до цих питань". Хочеться, щоб цей вислів був рішуче спростований – конкретними діями, конкретною роботою.
