Так. Ольга Варищенко так і сказала – про свої добрі справи потрібно говорити менше… Можливо, їх і більше стане, особливо для таких дітей… Йдеться про учнів одеської школи-інтернату № 7, де навчають дітей із наслідком поліомієліту та дитячого церебрального паралічу.
Із Ольгою я познайомилася на Малиновському ринку, який знають всі одесити. Місце, як мовиться, жваве – гомін, гамір, машини, вантажники. Але знайти цих підприємців не становило великої справи – усі вони зібралися біля мікроавтобуса, вже вкрай заповненого дитячими іграшками, одягом, і, що найголовніше, потрібною побутовою технікою. Звичайно, однієї машини було замало, знайшлася й друга, але власники торговельних контейнерів все підходили й несли в руках те, що можна донести. Електропраски, пилосос, посуд, фотошпалеру, вагонку... А ось опалювальний бойлер, дуже потрібний інтернату, вже красувався на найвиднішому місці.
Так почалася благодійна акція, організована профспілкою приватних підприємців Малиновського району. З його керівником Андрієм Євгеновичем Паненком відбулася теж коротка розмова.
– Давно начувані про всі халепи одеських інтернатів, і сьомого серед них. Ось і зважилися подати йому допомогу. Ні, ніхто нас ні про що не просив, ніхто не тиснув, діємо самостійно...
Звичайно, була організаційна робота, переговори з підприємцями ринку, реалізаторами. Багато хто погодився – потрібно допомогти! Тим більше, що помічників і цілителів на словах у нас щодня більше...
– А тут прийшли люди, і без зайвих обіцянок, листів і паперів одразу допомогли, – розповідає директорка цього інтернату А.О. Гречан.
Анжеліка Олександрівна поділилася планами – як затишно вони приладнають вагонку, як гарно стане в кімнатах, коли замінять старі підлоги новим імпортним лінолеумом. Дуже стануть у пригоді й сучасні зручні сушарки для білизни, не кажучи вже про дорогу побутову техніку.
Як і водиться в таких випадках, керівниця навчального закладу, де мешкають 117 дітей і підлітків із усієї України, висловила надію, що «добродії з Малиновського» не забудуть 7-го інтернату і навідаються сюди ще не раз. Мабуть так воно й буде. Зі слів профспілкового лідера Андрія Паненка, вони справді хочуть взяти «під опіку» цих дітей. Залишається побажати успіху тим, хто здатен не тільки підняти слабких, але й підтримати тих, хто цього гостро потребує.
